Хотілося б відзначити факт, на якому б великими літерами було написано НА КАЛЕНДАРІ ЗНАЧИЛОСЯ ВЖЕ ЩОСЬ ТИПУ 20 ЛЮТОГО. Що, як ви розумієте, обрубує на корені шанси отримання візи в березні, та й взагалі суттєво їх знижує в принципі.
Той факт, що я витратила 6 місяців свого дорогоцінного життя на те, що в результаті обернулося в 2 ненависні літери з позначкою "не сезонна робота/не сприяє культурному обміну", мене м'яко кажучи вибісили і випустили промені ненависті, спрямовані на багатостраждального чоловіка, оточуючих і всю бюрократичну дупу.
Написавши Памелі (це та чудова жінка з пункту 2 першого поста) про мої нещастя, я отримала несподівану відповідь з пропозицією зробити мені запрошення і працювати, але м'яко кажучи, нелегально. Але, на жаль, від цієї її пропозиції довелося відмовитися, оскільки відсоток отримання гостьової нерідної візи студентом дорівнює +/- 0%.
Продовжуючи жахливо страждати від недосконалості світу, я стиснула зуби і засіла за Google maps, шукаючи нову роботу офіціантом у ресторанах, малоорієнтованих на м'ясну промисловість.
Відправивши ще півтори тисячі резюме, я отримала кілька відповідей.
Опишу-таки один невдалий випадок.
Відповів мені мужик, який кликав працювати в ресторан (дуже цивільний судячи з фото) офіціанткою. Призначив інтерв'ю, якого я дочекалася сидячи на голках з кривим обличчям і увімкненим скайпом. Отже, прийшов час, а мужика все немає. І тут приходить мені лист від нього на пошту, виду "пробач, але я найняв уже двох студенток, з якими говорив 10 хвилин тому". Я, як людина, що володіє огидним характером, у вкрай нелюб'язній формі настругала лист виду "ти - рідкісний м*дак, нам нема про що більше розмовляти". Тепер аж самій смішно, але тоді я була обурена до коренів волосся.
Загалом, пройшовши ще пару кіл пекла, я нарешті знайшла відмінний варіант у славному штаті з важковимовною назвою Массачусетс. А наймиліше в цьому всьому було, що власник - індус, які, як відомо, за визначенням є вегетаріанцями, а вже приємно зустріти схожу людину в настільки ворожому світі.
Місто моєї передбачуваної роботи гордо іменується Вустер (Worcester) і є, якщо вірити Вікіпедії, другим за величиною (або за старістю O_o - загалом другим) після Бостона в Новій Англії.
Отже, я відіслала оффер на перевірку 20 квітня і почала знову томливо очікувати.
І в результаті, я була винагороджена призначеною датою співбесіди на 4 травня.
