Кі-Вест, Флорида
Пишу 13 вересня, тому... чекай, вже 14-те, 13-го не склалося... Тому запишу те, що пам'ятаю... хоча це погано, що не записую одразу, але що вдієш, тут життя щохвилини вимагає моєї уваги!
Коротше. На 9 ранку я, звісно, запізнився - купався і валявся на сонці. Опівдні поїхав, дорога приголомшлива, людей мало, мої 4 сидіння і найчистіше вікно =). Вперше побачив, як це, блакитна вода (а місцями й зелена), а самі острови — це такі болота: пісок, пів метра води і кущі зверху, а знизу коріння стирчить з води, як палички. Напевно, там повно всякої живності, тільки от як туди дістатися? На острові Ісламорада перекус, у моєму улюбленому Burger King. Взяв багато - більше не економлю =). Бачив стадо зелених ящірок, такі монстри розміром з мою руку! Дідько! Я думав, ще їх побачу в Кі-Весті - виявилося, фіг там, більше не зустрічав...
Приїхали в Кі-Вест. 17:30. Станція знаходиться в аеропорту, до міста 4 милі, таксі йдуть лісом, а я йду пішки. Хоча дорога виявилася не такою цікавою, як я думав. Весь пляж у водоростях і жахливо смердить. Тому я йшов через пальмовий гай. Всюди таблички, в тому числі "no overnight camping" - я ненавиджу це правило =) (Ось на Miami Beach його немає).
До самої південної точки штатів дійшов за півтори години, з усіма фотографіями; а ще по дорозі зайшов у так званий "куточок дикої природи", а фактично на смітник у болоті (взагалі я здивувався, що у знаменитому Кі-Весті так брудно, калюжі, всюди ці смердючі водорості та сміття). Так от там, на смітнику дикої природи, було мокро і купа дірочок у землі - виявилося, там живуть крабики, від розміру монети до розмірів здорового грейпфрута. Вони бачать тебе за кілька метрів і починають розбігатися =) Очі на паличках =) Ще бачив птахів і пару ящірок - нічого цікавого...
Потім місцевий чувак мені пояснив, що те, що зараз брудно - це Кі-Вест після урагану Ike, два дні тому тут пройшов самий його край (центр пройшов через Кубу, Гаїті, загинули сотні людей), загалом Кі-Весту вистачило і краю - населення було евакуйовано, і цей чувак тільки-но повернувся додому і ходить жахається, як ураган його місто понівечив... Всі готелі в районі ступи самої південної точки підтоплені, пальми обірвані. Ну, я сфотографував загалом. Зате північне узбережжя ураган не чіпав. По дорозі туди я зайшов до будинку Гемінґвея, він закритий - вже пізно. Я спочатку думав, що маленький будиночок - це його, виявилося, що це будинок доглядача, а будинок Гемінґвея - ось той здоровий. По його городу бродять коти =).
Ще зайшов на пірс, він на півдні міста. Щоб туди потрапити, треба пробиратися непомітно через крутий район повз будку охорони. Чим хороший пірс, крім військового корабля на приколі та барака US Navy? Тим, що там, крім пари мирних бомжів, нікого немає! Сам пірс здоровий, як злітна смуга, забетонований. Один бомж крутить налаштування якогось апарату - я тільки запитав "Що ти робиш?" і у відповідь добрих 10 хвилин слухав приголомшливий монолог про те, як республіканці (які з Маккейном) глушать його улюблену радіостанцію - голос демократії =)). Інший бомж, такий худий і бородатий, як Лев Толстой, практикується в карате... сидячи...
Ви не уявляєте, як приємно, як мило, як по-домашньому було спостерігати цей пірс, залитий місячним світлом, у тиші, коли всього чути тільки, як хвилі плещуть і бубонить щось нерозбірливе "голос демократії" =).
Вже давно стемніло, але я хочу знайти дикий пляж на північній (не зачепленій ураганом, без водоростей) стороні для ночівлі. За картою це десь за яхт-клубами, кілька миль.
Вийшов на головну вулицю Duval Street - а тут купа народу, сувенірні лавки, турбюро, бари (до 21 року вхід закритий) і ресторани. Знову цей пафосний магазин фотографа Peter Lik, де ціна за одну з роздруківок Гранд-Каньйону (дійсно класну) ціна 60 ТИСЯЧ $ (з автографом =)). Виходжу до пристані, купа яхт у бухті, а між ними дерев'яні міцні містки - офігенно =).
Сфотографував пару катамаранів. Цікаво, що багато крутих яхт мають стенди з прейскурантом на різні плавання, типу захід сонця дивитися (який тут легендарний, але через хмари я не бачив), по кораловому рифу з маскою поплавати, весілля, вечері на воді тощо. Причому належать ці яхти приватникам, сімейним парам...
Загалом пройшов я до яхт-клубів, ноги гудуть, всюди цивілізація. Питаю мента, де тут у вас чисті дикі пляжі? Він відповідає: "зараз чистих пляжів немає, диких взагалі немає, а до речі 12 ночі вже було, перебувати там незаконно зараз і якщо ти там спати вляжешся, то в тюрму сядеш!" Я офігів! Треба було сказати йому, що вся цивілізована Америка - це влаштована на прекрасних територіях тюряга! Що у них душі відсохли і ніякої романтики не залишилося... Хоча загалом, завдяки такій системі я глибокої ночі без побоювання гуляю, де хочу (крім мабуть районів LA і New Orleans =).
Коротше, потопав я на пірс назад... кожні кілька хвилин проїжджають патрульні машини, як же тут багато ментів... Я весь час звертаю, як тільки в провулку з'являється відсвіт від їх фар - мені не потрібні питання, що я о другій ночі з рюкзаком і пінкою на вулиці роблю (американці безпомилково визначають, що якщо з пінкою - значить бомж) і в який мотель мене підвезти... тому першому злобному менту я сказав, що мене друзі на яхті чекають - видав бажане за дійсне =).
На пірсі прекрасно, залишився один бомж-каратист, я влаштувався за сто метрів від нього, прямо на краю над водою. Потім і той бомж злиняв, і ночував я один на величезному пустельному пірсі. Злазив скупатися п'ять метрів вниз, жахливо стрьомно, здається, що тебе в темряві зхаває акула, зате приємно себе побороти і в черговий раз дізнатися, що бог зі мною.
12 вересня
На світанку попливли круїзні монстри. Раз заходи сонця круті, може сходи сонця нічого? =) Так і виявилося. З ранку небо зовсім ясне - я побіг на південне узбережжя. 7 ранку, о 8:45 йде один з двох автобусів додому, в Miami =). Бігом, встиг ледве-ледве. Задоволений жахливо =) В автобусі кайфово, знову бачив здоровенних ящірок на пляжі, ігуани треба думати. Так і не довелося нам познайомитися...
