Як я вже казала, пошуком житла для нас зайнялася господиня. І, треба сказати, підійшла вона до цього питання з усією відповідальністю. Наступного ж дня вона покликала нас із подругою і сказала, що знайшла для нас the best place ever! цим місцем виявився... будинок! власний будинок із двома ванними, холодильником, кондиціонером.. по-сусідству з будинком Рейни, за 5 хвилин від роботи та пляжу! ось тільки меблів там не було, зате платити нічого не потрібно було.. працювали ми в самому центрі національного парку, із заходом сонця туди нікого не пускали, єдиними людьми, хто жив тут, у цій частині острова, були рейнджери (працівники парку) та господарі ресторану, де ми працювали.. якби Рейна не сказала нам, що хтось тут живе, ми б і не знали - бо будиночки були далеко від цікавих очей відпочивальників, надійно заховані за деревами..

у будинку цьому до нас жила одна з рейнджерів, тому меблів не було - вона нещодавно переїхала.. електрика поки була, але з дня на день її могли відключити.. замка на дверях не було, але, як виявилося, ніхто на острові, у цій частині парку, не закриває дверей - боятися нікого, навколо тільки звірі: зайці, білки, лелеки, ігуани, єноти та папужки.. до речі, це було найкраще місце з усіх, де нам довелося жити за час перебування в Майамі.. шкода, що надовго ми й там не затрималися..

два дні все було просто чудово: вставати о 5.40 більше не потрібно було, ми спали до 8!!! потім неквапливо снідали і йшли на роботу - всього 5 хвилин пішки! двері не закривали, речі нарешті було де залишити.. спали на підлозі (там було килимове покриття), господиня принесла нам постіль.. у нас був власний будинок! величезний простір, 5 або 6 кімнат.. дві ванні! краса! ввечері після роботи ми зустрічалися на пляжі (коли ми жили на Miami Beach, дозволити собі такого не могли - приїжджали з роботи, коли вже було темно).. а на пляжі для employee все було безкоштовно: шезлонги, парасольки, водні велосипеди і навіть каяки! всі рейнджери нас знали і по-доброму до нас ставилися, було здорово! але щастя не буває повним, добре, що ми не стали розпаковувати речі - як знали.. через два дні Рейна повідомила нам, що доведеться з'їжджати.. у парк приїхали волонтери і будинок віддадуть їм..

було дуже прикро ось так усього позбутися.. бездомні... знову.

але господиня нас у біді не кинула, вона сказала, що якщо не знайде нам житло, то вона готова прихистити нас у себе.. але до цього справа не дійшла. наступного дня Рейна повезла нас дивитися apartmants - квартирку в кубинському районі Майамі Little Havana.

ну що сказати, після того, як ми змінили стільки місць, хотілося вже бути впевненим у завтрашньому дні, хотілося, щоб можна було нормально розкласти речі, їжу складати в холодильник, а не де доведеться, не тягати з собою всюди сумку з документами та зворотними квитками.. але після того, як у нас був, вважай, свій власний будинок, побачити ЦЕ (те, що виявилося нашим майбутнім притулком) ми були не готові.. зовсім..

тут я повинна докладніше розповісти про місце, де ми провели весь час, що залишився в Майамі - наш 5-й будинок... та ну, який будинок.. малесенька, крихітна квартирка.. вся за розміром як одна з кімнат у нашому попередньому будинку.. стіни пофарбовані в жахливий жовтий колір, на стіні висить кондиціонер, від якого відповідна стіна відчутно вібрує.. у ванну потрібно підніматися сходами, кухня прямо в спальні 1х2 м, є мікрохвильовка, але вона не працює, є плитка, але її не можна вмикати одночасно з кондиціонером - інакше все пропало=))