Нодья – з фінської 'nuotio' – означає багаття. Іншими словами, це певний спосіб покласти поліна в багаття. Так, так, саме поліна, оскільки палички та гілочки тут не застосовуються. Конструкцій дуже багато і вони вельми різноманітні. Основою є вугілля. Ввечері, після приготування вечері, його багато. Хоча бувають моменти, коли від багаття залишається один попіл. Отже, нам знадобляться три колоди довжиною приблизно рівною діаметру вогнища. Що стосується деревини, то тут використовуються смолисті породи дерев. Сосна, ялиця. Модрина та ялина використовуються рідше, тому що при горінні вони стріляють вуглинками в різні боки. Внаслідок цього можуть бути зіпсовані речі, намети, тенти, або це може призвести до займання. Методика проста. На вугілля вкладають дві колоди, з невеликою відстанню між собою, паралельно одна одній. Зверху вкладають третє поліно, на палички. Тим самим виходить вільна циркуляція гарячого повітря. Знаходячись на вугіллі, ця конструкція займається, і завдяки зазорам вогонь цілком охоплює деревину. Відповідно, від вогню виходить більше світла і тепла. А завдяки великому діаметру колод, вони будуть тліти до самого ранку. І особливо приємно біля такого багаття сидіти великій кількості людей. Не маловажливо відзначити, що яскравий вогонь відлякує диких звірів. Хоча я впевнений, що до компанії біля такого багаття навряд чи який-небудь ведмідь ризикне підійти.

Якщо покласти колоди стінкою, дві або більше одна на одну, то тепло буде поширюватися в усі боки. Така нодья дуже продуктивна при сушінні речей.

Подібна конструкція, тільки з двох колод, може горіти прямо на снігу! Підклавши внизу і з боків хмиз, запалити і в процесі горіння в міру необхідності додавати. Вогню як такого від неї не треба чекати. Вона тліє неймовірно вперто і довго, даючи тепло.

Наостанок відкрию невеликий секрет. Він стосується якнайшвидшого займання колоди. Все просто. Слід лише сокирою зробити зарубки по всій колоді, тоді процес піде.