До Нью-Йорка ми прилетіли 12 вересня о 6 годині ранку... сонні та злі від довгого перельоту... або ж на нас так почала діяти сама атмосфера цього міста, адже люди там зовсім не такі милі та ввічливі, як у Коді. Провести в Нью-Йорку ми мали 2 дні, оскільки квиток у нас був на 14 вересня. Ще тоді я не усвідомлювала, що 2 дні для такого великого міста — це жахливо малий проміжок часу... та ще й для тих, хто взагалі не розбирається в місті... та ще й для дівчат. Планів у мене було море... я заздалегідь виписала адреси тих місць, парків, магазинів, які ми обов'язково повинні відвідати. Причому мене не бентежив той факт, що всі вони дуже далеко один від одного розташовані... нічого, в Коді ж постійно пішки ходили, і тут походимо! (якось я не врахувала різницю в розмірах цих двох міст). Першим пунктом для нас було позбутися багажу, ну тобто залишити його в надійному місці. Де зупинитися в Нью-Йорку, ми гадки не мали і боялися зізнатися одна одній, що єдиним недорогим готелем на Мангеттені був той, де ми провели ніч, коли тільки приїхали в Нью-Йорк... якось не дуже нам хотілося туди повертатися, але вибору в нас, в принципі, не було. Багаж ми вирішили залишити в сховищі там же в аеропорту. Потім нам потрібно було якось дістатися до Верхнього Мангеттена, на якому знаходився той готель... ми вирішили, що буде спокійніше відразу ж забронювати кімнату... хоча навряд чи у них там багато відвідувачів, але все ж таки... Запитавши у поліцейського на вулиці, як нам буде простіше і дешевше дістатися до Мангеттена, він сказав, що спочатку нам потрібно сісти на так званий AirTrain і доїхати на ньому до Jamaica Station. Там нам уже потрібно було спуститися вниз і сісти на метро. В принципі, це все не так вже й важко, але для людини, яка ніколи не бувала в Нью-Йорку і навіть гадки не мала, як там все влаштовано — це було просто нереально важко. AirTrain, який розвозить людей всередині аеропорту — безкоштовний (хоч закатайтеся). А ось щоб сісти на метро, то потрібно купити спеціальну картку «Metro card», яка продається майже у всіх магазинах міста... ну ми купили там же в метро. Ще також краще відразу прикупити собі карту метро, оскільки заплутатися там дуже просто. Особисто ми за два дні так і не зрозуміли, як влаштовано це метро... нас рятувало тільки те, що ми вчасно запитували людей, чи туди ми взагалі їдемо) Загалом, сяк-так діставшись до Мангеттена і вийшовши на свіже повітря з цього моторошного метро, ми почали згадувати, де ж знаходиться той «прекрасний» готель. Єдине, що ми пам'ятали, це те, що він знаходився десь неподалік від Port Authority. Поблукавши навколо, ми знайшли той самий готель, заплатили їм 60 баксів, отримали ключі від заповітної кімнати і пішли її оглядати. Ця кімната виявилася ще гіршою за попередню!) Залишивши деякі речі, ми вирушили освоюватися в Нью-Йорку. Обов'язково купіть нормальну велику карту міста, вона вам вже точно знадобиться. Взагалі, якщо добре розібратися, то там все дуже просто влаштовано. Вулиці йдуть із заходу на схід, а авеню з півдня на північ. Загалом, якщо йти прямо по одній і тій же вулиці, то ви будете перетинати різні авеню, і навпаки, якщо будете йти прямо по авеню, то будете проходити через вулиці. Не знаю, кому як, а мені найбільше сподобалося йти по 42-й і 34-й вулицях, саме на них розташовано найбільше крутих магазинів, метро тощо. Ну і, звичайно ж, Бродвей... це щось! Правда, він йде якось навскіс, і з нього можна легко випадково звернути на інше авеню. Загалом всі ці 2 дні ми не просто ходили, ми бігали по Нью-Йорку... до кінця дня ми сяк-так могли пересувати ноги, оскільки вони у нас повністю були в мозолях. Періодично ми просто губилися і самі не розуміли, куди йдемо. У нас не було часу навіть, щоб поїсти нормально, тому що я не хотіла витрачати час на такі ось