Тим часом добігав кінця 2-й місяць оренди нашого готелю. Усі роз'їхалися, а мені було необхідно прожити в Маямі до передбачуваної подорожі ще 10 днів. Я замислився і вирішив ризикнути – у мене ж залишалися копії ключа від дверей кімнати, тобто можна заходити і виходити в будь-який час, головне – не потрапити нікому на очі. Так і вчинив, віддав усі основні речі знайомим на зберігання, зібрав рюкзак і 5 днів поспіль приходив о 23 годині, спав і йшов о 7 ранку на роботу.

Але ось настав останній робочий день, я, як і раніше, прийшов о 23 годині, розслабився і відправився у світ мрій та сновидінь. Цього разу вирішив себе побалувати і поспати до 8 ранку. Ця маленька примха виявилася великою помилкою...

О 7:58 я прокидаюся від того, що в замку повільно повертається ключ. Двері відчиняються, заходить охоронець і бачить мене. Не знаю, хто в той момент був шокований більше)) Секунд 5 дивимося один на одного ошелешеними очима, після чого я хапаю сумку, ледь не збиваю з ніг охоронця і зі словами “Sorry, I gotta go” вибігаю з кімнати. Охоронець швидко оговтався, взяв телефон і закричав “I’ll call the police!!!”. І таки реально викликав, але я в цей момент був уже далеко, тільки бачив поліцейську машину, що стояла біля готелю.

У голові одразу тисяча думок: “Так, що робити? Чи можуть вони мене знайти? Якщо я попадуся, мало не покажеться, це вже злам з незаконним проживанням. Так, треба заспокоїтися. Номер у готелі записаний не на моє ім'я, камер там немає, та й сумніваюся я, що охоронець запам'ятав моє обличчя. Фух, значить є шанси, що про мене забудуть. Головне тепер оминати той район стороною."

Першим ділом я пішов до перукарні, благо туди я і так давненько збирався. Підстригся, після пообідав у McDonald's, там уже вмився і став думати, що робити далі. Попереду ще 5 днів, а знімати житло ой як не хочеться. Про те, що спало мені на думку, я розповім у наступному розділі=)