Якось вранці 24 липня, коли наша машина ще була в процесі реєстрації, я їхав на роботу в ресторан на велосипеді. Як завжди, повертав на велосипедну доріжку. І на повороті мене нахабно «підрізала» машина з великим трейлером позаду. Вірніше, мене «підрізав» трейлер, а не машина. Мій велосипед потрапив під колеса трейлера, і від нього одні ріжки та ніжки залишилися. Я якимось дивом опинився на узбіччі цілий і неушкоджений, і навіть спочатку не зрозумів, що сталося. А цей хрін, який мене збив, як ні в чому не бувало поїхав собі далі. Добре, що позаду нього їхав якийсь добропорядний громадянин, який помахав йому рукою, типу, гей, зупиняйся, ти людину збив. Ну, він зупинився, підійшов до мене і каже мені, типу, вибач, я тебе не побачив. Я почав кричати на нього, типу, ти мене взагалі на смерть міг задавити, який з тебе нахрін водій, якщо ти не дивишся по сторонах. Я кажу: «Ну все, я викликаю копів». Дзвоню я, значить, 911, розповідаю жінці, що відповіла мені, що, мовляв, так і так, я зараз там-то і там-то. Вона мене запитала, чи потрібна мені медична допомога. Я здуру відповів, що ні, just police. Приїхали копи, ми все написали, хто що бачив (я, цей хрін, який мене збив, і добропорядний громадянин, який зупинив його), копи дали мені інформацію про цього водія і поїхали собі. Ну я і кажу диваку цьому, типу, давай, мовляв, щось будемо вирішувати, я все ж таки потерпілий як-ніяк, ти мені велосипед понівечив і шорти я через тебе порвав. Він каже, ок, я тобі віддам 20 баксів за шорти і полагодив велосипед. Ось так-то... Ось такі вони, американці. А те, що я ледь інвалідом не став, це пофіг. Ну я і погодився, а що мені залишалося робити. Він поїхав, і я вирішив йти потихеньку на роботу пішки. Але тут приїхав Віктор (мій попередній бос з пейнтингу), з яким ми в той момент вже встигли подружитися і сказав мені, що, мовляв, потрібно їхати в госпіталь і «вибивати» гроші з цього пі..ора, який нахабно «підрізав» мене.
Спочатку мені стало трохи страшно їхати в госпіталь через їхні астрономічні суми на лікування. Я подумав, хто за це платити буде? Але так як Віктор наполягав поїхати туди і говорив, що допоможе «вибити» гроші з цього мудака, я все ж таки погодився. Та в мене і своя страховка була як-ніяк, думав тоді я. Виявилося дарма. Приїхали ми, значить, в госпіталь, зайшли всередину, мене друг під руку вів. Ну, я все ж таки хворий як-ніяк. Зареєстрували мене там і відвезли в палату, де залишили чекати медсестру. Прийшла одна медсестра, потім інша, всі запитували у мене різне. Ну я їм і відповідав, типу, о, так, у мене дуже болить нога, рука, і голова. Звичайно я трошки перебільшував, але все ж таки, я думаю, мав на це повне право. У підсумку вони мене помацали і відвезли на рентген і МРТ. Зробили мені знімків 20 всього тіла і сказали, що перелому у мене немає. Це вже добре було. Потім виписали мені 20 таблеток трамадолу і відправили додому. Ми поїхали в аптеку, і я чесно купив свій трамадол, хоча пити його і не збирався. Віктор обіцяв допомогти з лойером (адвокатом), який мені повинен був допомогти «вибити» гроші на лікування і моральну компенсацію з того, хто мене збив. Але так як в той день була субота, я вирішив почекати понеділка, щоб дзвонити лойеру.
Отже, страховка. Почекавши до понеділка, я подзвонив лойеру, якого мені порадив Віктор і розповів йому, що трапилося. Він мені сказав, що, на жаль, нічим допомогти не зможе, так як я перебував у лікарні всього один день. А вони допомагають людям, які там були мінімум 3 дні. Ну, ок. Ні, так ні, подумав я. У мене ж є своя страховка. Подзвонив я в свою страхову компанію, розповів про те, що сталося. І їх відповідь мене просто вбила. Виявляється, їзда на велосипеді це «заняття активним спортом» і страховим випадком не є. Але жінка, яка говорила зі мною по телефону, обіцяла запитати ще раз свого менеджера на рахунок мого випадку. Через два дні мені прийшла відповідь від них:
«Шановний Віктор, Ми отримали офіційну відповідь від Страхової Компанії, про те, що випадок визнаний нестраховим. У зв'язку з цим рекомендуємо вам оплатити рахунки самостійно. З повагою, Черговий координатор, Литвиненко Ольга.»
Ще через два дні прийшов мені білл (рахунок) з лікарні на $2500 і ще білл за рентген - $300. Так як МОЯ страхова компанія платити відмовилася, я залишився один на один з цими рахунками. Ось так от, хлопці. Коли вас на велосипедній доріжці збиває автомобіль - це «заняття активним спортом». І як же ДОБРЕ, що зі мною нічого серйозного не трапилося, і що я не потрапив під колеса цього трейлера. Ось так про вас будуть всі піклуватися в Америці. Та нахрін нікому ви там не потрібні! Там кожен за себе. Не їздіть на велосипеді, якщо їдете від IEC.Study, страховка вам не покриє НІЧОГО, якщо раптом щось з вами трапиться.
Але все ж таки мені потрібно було щось робити, тому я вирішив звернутися до страхової компанії того, хто мене збив. Подзвонив їм, розповів про те, що сталося. Мені сказали, що передзвонять пізніше. Через 3 дні прийшла відповідь поштою, що ніхто мені не заплатить нічого з якихось там незрозумілих причин. Але впадати у відчай було не можна, тому я вирішив подзвонити в цю саму компанію, але до іншого співробітника. І, о, диво - ця жінка погодилася все оплатити. Тільки мені треба було надсилати їй фотографій всього пошкодженого, + медичні рахунки. Ну я їй і відіслав фото порваних шортів, порваної футболки (для цього спеціально порвав стару непотрібну футболку), фото велосипеда, медичні рахунки. Заплатили вони мені чи ні про це далі.
