Ось ми і приземлилися в аеропорту McCarran, Лас-Вегас. Аеропорт порадував безкоштовним Wi-Fi, у Міннеаполісі Wi-Fi не було, і тому пересадки тривали особливо довго.

Ми «загуглили», як дістатися до готелю, в якому забронювали номер. Сіли в автобус і поїхали. Вже був вечір. Вегас вразив неймовірною температурою. Ми думали, що в Нью-Йорку спекотно. Як виявилося, зовсім ні.

Ми відразу зрозуміли, що за межами так званого «The Strip» або «Las-Vegas Blvd» у Вегасі робити нічого. Звичайне містечко в пустелі.

Доїхавши до готелю, ми вже ні про що не хвилювалися. Дико втомилися, правда, і хотіли просто лягти спати. Але, як то кажуть, не судилося. Коли ми підійшли до стійки реєстрації і віддали паспорти, нам кажуть, що ми не можемо вас заселити, вам немає 21 року. Цей готель, як і більшість інших, має при собі казино, а в казино можна грати тільки з 21, тому ми на ніч дивлячись залишилися без ночівлі.

На щастя, за п'ять хвилин від готелю ми знайшли Motel 6. Мережа мотелів, прямо таких, як у фільмах. Насправді ці мотелі шиком не відрізняються, але все ж ми були раді, що є де ночувати.

Наступним завданням було забронювати поїздку до Великого Каньйону. Того ж вечора ми це зробили і зі спокійною душею лягли спати. Лягли, до речі, ненадовго. Тому що о 6 ранку нас розбудив дзвінок від тієї турфірми, в якій ми забронювали тріп до Каньйону.