Наступного дня ми поїхали і купили ще одну валізу в магазині вживаних речей, тому що у нас побільшало речей і їх потрібно було кудись складати. Ще поїхали, повернули GPS без жодних проблем. Купили дещо з одягу, попрощалися з усіма, і ввечері поїхали у Вірджинія-Біч, звідки у нас був автобус до Нью-Йорка.
Нашу тачку ми продали Алексу, який люб'язно погодився її купити за 600 доларів. Ми вирішили ще день погуляти по Нью-Йорку, оскільки брат був там вперше. Приїхали туди на chinabus за 35 доларів з Вірджинія-Біч. Ми хотіли знайти місце, де залишити речі на весь день, і піти гуляти. Виявилося, в Нью-Йорку це зробити не так-то просто. Хіба що в аеропортах, а це далеко і незручно. Потім я в інтернеті почав шукати варіанти, де залишити речі, і знайшов одну контору на Мангеттені, де за 8-10 баксів за валізу на добу можна було залишити багаж. На мою думку - чудове рішення. Ось адреса контори:
SCHWARTZ TRAVEL SERVICES (212) 290-2626 357 West 36 Street New York, NY 10001
Взяли ми таксі туди, тому що сумок було багато. І тут зі мною трапилася історія, якій варто було б виділити окрему сторінку в блозі, але, оскільки я вже досить багато написав, робити цього не буду. Отже, в цьому таксі я загубив свій гаманець, в якому було близько тисячі доларів. Звичайно, я вже не сподівався, що коли-небудь поверну його, це ж сталося в Нью-Йорку. Цілий день я гуляв без настрою, і ввечері ми поїхали в Бостон автобусом, звідки ми повинні були летіти додому.
До речі, найкращий варіант їхати з Нью-Йорка до Бостона, це - китайськими автобусами Fung Wah Bus. Точка відправлення - Чайнатаун, автобуси їздять кожні півгодини. Ціна всього 15 доларів. Квитки можна купити або на сайті: http://www.fungwahbus.com/, або в точці відправлення. Ми приїхали в Бостон пізно і ночувати довелося в аеропорту. Раннім ранком, здавши багаж у камеру схову на TrainStation (дуже легко дістатися з аеропорту), пішли дивитися місто.
Коли ми гуляли містом, сталося диво і мені подзвонив чоловік, який знайшов мій гаманець у таксі і погодився віддати всі гроші та документи, але умовою було, щоб я сьогодні ж приїхав у Нью-Йорк і забрав у нього особисто. Вибору у мене не було, тому, поки брат гуляв по Бостону, я здійснював тріп Бостон – Нью-Йорк – Бостон на літаку.
Потім ми зустрілися з братом і вдало зареєструвалися на рейс.
Правда в аеропорту з нами трапилася кумедна історія. Перед продажем машини, ми зняли з неї 2 подушки безпеки з метою продати їх на батьківщині. Поклали їх у валізу і забули про них. Через 10 хвилин, як ми здали наш багаж при реєстрації, нас з братом оголосили на весь бостонський аеропорт, щоб ми підійшли до Security. Ми відповідно підійшли, оскільки нам стало цікаво, з чого така підвищена увага до нас. Як нам пояснив офіцер, подушки безпеки не можна перевозити в багажі, оскільки вони можуть вистрілити в літаку. Я тоді йому сказав, щоб просто викинув їх і залишив нас у спокої. Тож хлопці, не везіть із собою подушки безпеки для автомобілів, бо їх конфіскують в аеропорту. І ми полетіли додому.
Ось і все... Кінець... До зустрічі в 2011...
У цьому блозі було опущено ДУЖЕ багато цікавих моментів, бо якби я почав це все писати, ні в кого б не вистачило часу це читати. Але я з часом допишу ВСЕ. Обіцяю)
Дякую брату і Сабіні, які допомагали мені перекладати цей текст на російську мову.
Дякую всім, хто робив наше життя цікавішим у США (вам присвячена окрема сторінка цього блогу).
До скорої зустрічі...
