Виїжджаємо з Мертла 31-го ввечері, зібравши скарб, здавши квартиру місцевому наркоділку і закупившись їжею-водою.
Вводимо в навігаторі Грінвілль. Пропонує на вибір 3 міста. У Південній Кароліні, Північній і Теннессі. Судячи з атласу - це в Північній (як потім виявилося - на самому кордоні, але в Південній=). Їдемо пів ночі. І за нашими підрахунками, зупиняємося біля самого підніжжя Великих Димчастих гір (Great Smoky Mountains).
На ранок виходимо. Погодка хороша, сніданок смачний. "Гей, а де гори??" Озираюся. Немає. Шукаю за рогом. Знову немає. Мій жахливий крик "Гір немає!!" спочатку стривожив тільки місцевих голубів. Ще хвилин 5 шастаємо по місцевості в безуспішних пошуках. Немає. І не видно. Обдурили. Стерлися віковими вітрами. Розібралися на будматеріали. Загалом, напевно, щось сталося.. Запитуємо у господаря готелю. Відповідь вбила - хлопці, до гір годин 10 їзди, ви у ВАШИНГТОНІ+))))) Чорт!! Гаразд, поїхали до гір!
Траса кльова, відчувається, що столиця недалеко (або просто місцевість така). Все ближче під'їжджаємо до гір. Точніше мальовничих пагорбів, що простяглися рівними грядами, наскільки вистачає очей. Найпізніший вік, коли ми бачили гори до цього - максимум років 5, тому все навколо викликає щенячий захват. Виявляється, що ми недалеко від Scenic Byway "Blue Ridge Parkway". Вирішуємо проїхати по ньому частину шляху.
Раптом перед нами на першому великому підйомі виростає РИМСЬКИЙ ВІАДУК, що перетинає дорогу. Що за глюки, думаємо ми. Під'їжджаємо ближче. Так, це і є Blue Ridge Parkway. Щоб максимально вписатися в природу, трасу спорудили в цьому стилі. Необроблений камінь, ідеальний асфальт і захоплюючі види. Що ще потрібно)))
На ній, як і на будь-якій іншій "красивій дорозі", купа оглядових майданчиків, мальовничі повороти тощо. Дорога петляє з верхівок гір у несподівані низини, пролітає над ущелинами і порогами, роздвоюється, щоб дати ближче проїхати до водоспадів та інших гірських принад.
Без сумніву, це найкраща дорога в Америці, яку нам пощастило побачити. Підозрюю, що ще крутіше може бути тільки Going to the Sun road в Монтані, але до туди не дісталися...
Від постійного вереску пасажирів машина втомлюється і починає їхати повільніше. То й річ зупиняється, щоб відпочити, поки ми несемося фоткати на черговому "Ось тепер точно найкрутішому" місці:))) Тут розташовані найвища гора Сходу Америки, найвищий водоспад і ще пара місць, які просто не можна не відвідати.
Тааак, там круто)))
На нічліг знаходимо якусь галявину і розбиваємо перший для всіх трьох у житті намет. Після багаття і смачнющої курки під відкритим небом швидко залазимо всередину і, заколисувані дзюрчанням струмка неподалік, провалюємося в сон....
