На годиннику 18 серпня, а значить нам час. Через роботу потрібно повернутися в Мертл за тиждень, тому першим ділом у нас Флорида, а потім всі інші США за списком.)

Першим на нашому шляху лежав Чарльстон. Якщо будете - заїдьте, але спеціально відвідувати - місто не варте того. Симпатично, багато будівель початку 18-го століття, пришвартований авіаносець на пристані та старий ринок. Прикольно, враховуючи постійно сонячну погоду, але наш шлях пролягав далі на південь, оскільки в Чарльстоні вже були, а хотілося, як і снилося, чогось більшого.. Перші пару сотень кілометрів навіть не уявляєш, що збираєшся втнути. Навігатор каже "Через 532 кілометри тримаємося лівіше")) але це не бентежить.)

Їдемо лісами, швидкість крейсерська 170. Швидше вже хочеться)) Флорида - колишня волость іспанців, тому їдемо першою красивою дорогою, що пролягає рівно по східній кромці півострова, повз старі форти. Тільки виїжджаємо до моря - біжимо на пляж. Він на подив схожий на мертл-бічський. Допомагаємо дівчині-лайфгарду затягнути вежу подалі (яка в 5 разів важча, ніж у наших лайфгардів у Кароліні) і продовжуємо шлях. Бачимо розчавленого броненосця. Дуже сумно. Взагалі, в Америці розчавлені тварини - кожні кілометри 3. Ми, слава Богу, вберегли навіть кролика, який був у Вайомінгу (ця моторошна історія пізніше)).

У містах насаджені пальми, але за межами їх немає. Взагалі, на подив, східна Флорида дуже непальмова. Лісиста, трав'яниста, але не пальмова. Золотий пісок (не м'який, а золотий=) і синє море - це не про ці місця. Старі форти прикольні, але однакові і дуже маленькі, на парочку варто поглянути. Вибирайте будь-які)

Але проїжджаємо дуже прикольне містечко мільйонерів десь під Палм-Бей, дорога проходить під навислими деревами, іноді проглядає океан. Години через 2 набридає і виїжджаємо назад на трасу - адже сьогодні треба встигнути в готель. У цей же час по всіх радіостанціях кричать про ураган. У нас поки світло-світло. А значить, завтра Маямі і коралові рифи)