Ми так чи інакше, тією чи іншою мірою замислюємося про майбутнє. Про майбутнє в глобальному сенсі цього слова. Що чекає на нас? На наших рідних? На все людство?
2029 рік. Ранок звичайного робочого дня, звичайного офісного співробітника. Не потрібно вставати з ліжка, щоб поснідати — сніданок за вас приготує штучний розум. Нехай він ще не такий розумний, як людина, але виконувати деяку роботу він здатний. Кажуть, до 2030 року вони стануть ще розумнішими. Отже, наш герой поснідав. Сніданок максимально ситний, мінімально калорійний, попри це насичений вітамінами. Наш герой не особливо замислюється над цим. Виготовлений суцільно зі штучно вирощених продуктів, проте не приносить шкоди.
Він живе у двоповерховому будинку, який охороняється не найзвичайнішою системою охорони. Вона майже доведена до досконалості. Завдяки такій системі охорони, в останні років п'ять різко скоротилося число домашніх пограбувань і вбивств.
Необхідно їхати на роботу. Чисте повітря. Стало набагато краще. Машини гібриди тепер у всіх і навіть не зовсім гібриди. Унікальні машини. На чому вони тільки їздять? Ніби на воді та кисні. Новий вид палива був відкритий років сім тому. Для нього, правда, була необхідна певна машина, але вчені постаралися. Комфортабельна, красива, зручна, придатна як для життя в місті, так і за його межами.
Повернемося до нашого співробітника. Йому подобається світ навколо. Тільки почуття самотності іноді осягає нашого героя. Тепер живе спілкування часто змінюється інтернетом, який, мабуть, залишиться вічним. Хоча з іншого боку, якби не він, не зустрів би тоді свою другу половину, гріх скаржитися. Прямує на роботу. Заторів менше, доріг більше. Майже що недоторкана жива природа, але місто стало більше схожим на кам'яні джунглі, правда, дуже красиві джунглі. Мільйони вогнів магазинів. Манять, прогрес не стоїть на місці, встигай заробляти гроші й купувати що тільки бачиш.
Діяльність International Exchange Center триває і донині. Наш герой ще коли був студентом, відправився за програмою до Японії, нові горизонти. Завдяки цій поїздці він вибрав, чим хоче займатися після закінчення університету.
У цілому життя налагодилося. Ще років п'ять і, можливо, це буде просто земний рай. Головне — зуміти звикнути. Не втратити себе.
