Як завжди, ми бігали по магазинах. І ось, перемірявши купу ганчірок і трохи закупившись, вирішили втамувати голод (ми були на 34th Street). Переступивши поріг Burger King, я раптом зрозуміла, що мій стільниковий телефон зник!!!

Мій стільниковий телефон з усіма номерами!!

Мій стільниковий телефон, на який можуть зателефонувати і запропонувати мені роботу!!

Мій стільниковий телефон, де купа фотографій!!

Мій стільниковий телефон, який служив мені також плеєром!!

Мій стільниковий телефон!!!

Комусь здасться, що не велика втрата, але це засіб зв'язку, без якого я поки не можу, хоча б тому, що зателефонувати комусь проблематично. Ще хоча б тому, що з нашої компанії з 7 осіб, стільникові були тільки у 3...

Я понеслася на всіх парах у Daffy's і, побачивши першого зустрічного охоронця, я закричала, що загубила телефон. Він тут же простягнув мені чорний BlackBerry з повною клавіатурою і запитав, чи це він? Але я сказала, що це не він! (Ось дурна – сказали мені дівчата, мовляв, треба було брати цей, але мені його не треба, мені треба мій, і взагалі! Не добре було б взяти його!!!).

Тоді я понеслася у fitting room, де останній раз міряла кофточку від Patrizia Pepe, і о диво! Мила дівчина віддала мені мій вірний Nokia!

Ось вона – Америка! Я знайшла свій телефончик, хоча навіть не сподівалася))))))