Бачили коли-небудь рекламу Efes Pilsener, де величезні пінисті темно-сині хвилі розбиваються об стрімкі скелі? Знаєте, де це знімалося?) Правильно. Саме тут =)

Це місце називається Us 1 Hwy або Us 1 route, і навряд чи хтось скаже, що воно не заслуговує бути першим! Дорога пролягає вздовж усього узбережжя Каліфорнії прямо поруч з океаном. Але її найкрасивіша частина знаходиться на ділянці на південь від Сан-Франциско - від затоки Монтерей до затоки Морро. Подекуди будівельникам довелося вирубати частину дороги в скелі, і ви їдете вузькою-вузькою дорогою: з одного боку - стрімка скеля вгору, з іншого - така ж прірва вниз, і величезний темно-синій океан, куди сягає око...

Такої синьої води не бачив більше ніде і ніколи. Вона саме така, яку ви уявляєте собі при фразі "синя морська вода". Не блакитна, не лазурова, а саме насичено синя. Подекуди можна вийти і спробувати спуститися. Хвилі шалено кидаються на скелі, здіймаючи вгору тисячі бризок, хоча зверху здаються досить безпечними. Насправді це - стіна води висотою метри 3-4. Справжня стихія в чистому вигляді. Вода. Скелі. Нічого зайвого.)

Ми були там два дні, оскільки в один з них був суцільний туман і не видно було настільки нічого, що навіть боялися не те що швидко їхати, а взагалі їхати..

Наступного дня туман трохи розсіявся, і ми кинулися кататися по околицях. Берегова лінія, в піску і океанських водоростях, вигадливо звивається біля підніжжя скель. Подекуди утворюються лагуни, бухти, довгі пляжі. В інших місцях - урвища сотнями метрів пірнають вниз, і щоб голову з машини висунути, вже потрібна неабияка сміливість. Особливо під вечір=) Подекуди дорога йде численними мостами, перекинутими через ущелини, десь спускається до рівнинних відрізків. То забігає в туман, то несподівано вискакує на сонце. Колонії птахів, що гніздяться, таке відчуття, один на одному, скелясті острови в хмарах і без них тощо. Загалом, ця дорога при гарній погоді навряд чи дасть засумувати..

У Морро-Бей - симпатично, але якщо немає часу доїхати - не доїжджайте, просто проїдьте хоча б 80 км, щоб відчути, що до чого. Можна вийти біля одного з диких готельчиків, якщо хочете, спуститися вниз - у них там які-неякі стежки і сходи. По-іншому в особливо скелястих місцях - навряд чи як. Те, як ми спускалися на захід сонця, думаю, всім нам надовго запам'ятається. Напевно, одне з найдорожчих для мене спогадів про Америку. До речі, тут найдорожчий бензин у США. При середній ціні 2,5, тут в одному з місць ми бачили 5,99. Може, обирати круті місця за ціною бензину?))

Головне - потрапити в сонячну погоду, тому катайтеся і ловіть момент, коли немає туману, тому що у нас такі моменти були зовсім нетривалими. Каліфорнійське літо було ще в повній силі разом зі своїм шаленим перепадом вологості на узбережжі...))

Плавки можете не брати - купатися вам захочеться тільки при найкращому розкладі. Тут на пляжах - одні з найкращих берегів для серферів у світі в плані хвиль, і одні з найгірших - у плані температури води. Тож, дівчата, сексуальність серферів буде надійно прикрита зігріваючим водним костюмом)))

Так чи інакше, витративши два дні на пошуки сонячних плям (місцеві говорили, що з погодою нам справді дуже не пощастило), ми забиралися все далі і далі на північ, до країни вулканів...