Одного разу сиджу вночі, відправляю і відправляю резюме. Приходить відповідь від потенційного роботодавця, я прямо вся зраділа. Зав'язалося довге листування, він відповідав дуже швидко, і «чатовою» мовою. Він намагався фліртувати. O_O! Я в шоці була.

Він навіть подзвонив на домашній, від дзвінка я відчула купу емоцій, починаючи від жахливого страху (у мене руки тремтіли, серце билося шалено, а коли задзвонив телефон - я на нього подивилася, як на зрадника!) до гордості за свою англійську (правда, якби не серіали англійською, я нічогісінько не зрозуміла б). Було десь 12 ночі у мене в Мінську. І вдома я була одна.

І тут стається ситуація, яка ну ніяк не вписується у звичайне життя звичайної сім'ї. Приходить тато додому (зауважте, 12 ночі), заходить на кухню, а там я, сиджу така, розмовляю англійською. У тата очі по 5 копійок! Ледве його виштовхала за двері.

Перший шок - донька, за якою він ніколи не стежив, нічого вчити не змушував, але й ніколи не чув жодного англійського слова - щось розуміє, та ще й відповідає! )

Виявляється, він подумав, що це я(!) дзвоню в Америку, і він уже в умі почав рахувати, скільки я наговорила.

Як виявилося пізніше, цей роботодавець розводив студентів. Ех, а я то вже розмріялася. І весь настрій шукати роботу пропав.