Перший робочий день вже завтра, трохи хвилююся... Хотілося б швидше до всього звикнути, щоб якось легше стало...

Роботодавець, якого звати Джим, пояснив нам, що працювати ми будемо на кухні (приготування нескладних страв, оформлення десертів, заготовки і, звісно, миття посуду) з 16:00 до 22:00 (або трохи пізніше, поки ресторан не буде закритий). Він запитав, скільки вихідних ми хочемо, два чи один, ми відповіли чомусь один... Я одразу прикинула в умі, що якщо так працювати, то заробити можна за місяць трохи більше 1000 доларів... Тобто за все літо десь 3500 тисячі... Мінус програма (мамі гроші треба було повернути), залишається десь 1700 доларів... не так вже й багато... Одразу приходили думки про другу роботу...

Так ось... перший робочий день був дуже важливим - це ж знайомство з усіма співробітниками, та й взагалі з рестораном...

Ресторан виявився дуже симпатичним!! Називався Seventh Lake House. Всередині атмосфера дуже затишна і приємна.

Зайшли ми на кухню знайомитися..

Кухар - Кент - чоловік років 40, якось він дивно на нас подивився, не дуже дружелюбно... Стало не по собі...

Помічник кухаря - Моніка. Перший раз ми почули про неї ще тоді, коли Джим віз нас з Ютіки в Інлет. Природно, хто дивився «Друзів» (Friends), знають там героїню з тим же ім'ям... Ось і я уявила таку ж Моніку... А виявилося, що їй років 35, вона великих габаритів, з короткою стрижкою неслухняного волосся, що стирчало в різні боки, хрипким голосом і брудним одягом...

Спочатку було дуже складно намагатися зрозуміти, що вони від тебе хочуть, звідки що принести... В основному було схоже на російську казку «Піди туди, не знаю куди, принеси те, не знаю що». Але за два тижні роботи ми знали вже все, що було в ресторані, і повністю освоїлися...

Кент виявився дуже класним чоловічком, з ним завжди було весело!!!

Моніка теж нічого, але вона виявилася дволикою, як і більшість американців... В очі може посміхатися, а за очі показати F...

Загалом влилися в робочий процес ми досить гладко...

Смущала тільки мала кількість робочих годин...

Запитали у Джима, чи можемо ми працювати більше, він сказав, приходьте тоді ще з ранку...

Прийшли ми до 9-ї ранку... поробили всякі заготовки, прибрали в головному залі і до 11-ї закінчили... роботи більше не було... Мало...

Один раз натякнули Джиму, чи буде він проти, якщо ми на ранок знайдемо другу роботу... так він трохи розлютився... сказав, що нам не потрібна друга робота і все таке... пообіцяв, що з кінця червня вже почнеться сезон і роботи зранку у нас буде куди більше...

І він виявився правий...

В основному ми працювали з 8-ї ранку до 14:00, потім з 16:00 - 23:00.

Іноді навіть без перерви і єдиного вихідного... Загалом, на завантаженість ми більше не скаржилися...

Але у нас почалися жорсткі проблеми зі здоров'ям... Не так щоб серйозно, але дуже неприємно...

Зранку руки боліли дуже сильно... прокидаєшся, рука стиснута в кулак... але коли намагаєшся її розтиснути - нічого не виходить!!! Це було дуже дико... поступово пальці починали розтискатися, але гальмували страшно...

Ноги боліли від постійної ходьби, недосип вже був у хронічній стадії...

Зате долари в кишені))

Ось так коротко про роботу))