Коді... маленьке ковбойське містечко, розташоване біля Єллоустонського парку. І здавалося б, нічого особливо примітного в цьому містечку немає... там немає нічого, що могло б привабити молодь: ні клубів, ні будь-яких інших розваг... нудьга одним словом! Але для мене це місто назавжди залишиться найчудовішим і найпрекраснішим на всьому білому світі! «Що ти взагалі знайшла в цій глушині?!» — запитаєте ви мене... а те, що це далеко не таке вже й просте місто! Те, що ти відчуваєш, опинившись у Коді, не можна порівняти з тим, що ви відчуваєте, перебуваючи у великих і багатолюдних містах. Згадуючи про це місто, у мене мимоволі з'являються на очах сльози... не подумайте, що я божевільна, просто я більше ніде і ніколи не почувалася так добре, як у Коді... і я мрію опинитися там знову хоча б на 5 хвилин... пробігтися улюбленими вуличками, вдихнути свіже повітря і відчути себе справді щасливою. У вас бувало коли-небудь, щоб ви йшли вулицею і раділи всьому, що вас оточує? У Коді в мене таке було постійно... я любила вставати о 6 ранку і просто гуляти містом. Там немає красивих висотних будівель, величезних торгових центрів, фабрик... і це прекрасно! Воно не схоже на багато інших міст... воно унікальне! Все місто пронизане духом Дикого Заходу... багато будівель виконані в стилі тих століть... і музика... щодня в одному з місцевих барів грає кантрі-музика. Багато людей одягаються в ковбойському стилі... навіть поводяться якось по-особливому. Ти ніби опиняєшся в минулому! А яка там природа! Боже мій, які там красиві гори... вони просто приковують до себе погляд! Містом спокійно і без будь-якого страху ходять оленята, бігають маленькі кролики) Але найголовніше — це люди... я ніколи в житті не бачила таких щирих, милих і добрих людей... і вони всі такі прості, без жодних понтів. Їм не важливо, скільки в тебе грошей і де ти живеш, їм головне — це те, яка ти людина. У Коді всі одне одного знають і живуть у мирі та злагоді... Чому багато людей часто бувають грубими і злими? Та тому, що сама атмосфера міста дуже сильно впливає на стан людини. І ось якраз-таки в Коді ти почуваєшся спокійно, відчуваєш єднання з природою. Сама я живу, не сказати, що у великому, але досить багатолюдному місті, і дуже часто мені не вистачає свободи... хочеться втекти куди-небудь далеко... І в Коді я знайшла те, що давно шукала — спокій... Думаю, що мало хто погодиться зі мною, адже в наш час усі прагнуть у великі міста. А ось я з радістю прожила б усе своє життя в Коді... Я вдячна долі, що вона дала мені таку прекрасну можливість опинитися в цьому казковому містечку і провести там літо. Зараз минуло вже більше місяця, як я повернулася додому, але я досі жахливо сумую за всім тим, що з нами там сталося... за нашими друзями і роботодавцями, які стали нам як рідні... за нашою кімнаткою... і за містом загалом...

Коді... я сумую....