Жителі всіх країн діляться на касти, і це не залежить від державного устрою чи влади, яка найчастіше становить осередок вищої касти. Ми не обираємо батьків, сім'ю, родичів і ще багато чого, але, тим не менш, на дуже багато ми можемо вплинути, іноді дуже кардинально. Все в наших силах, і це так, але як зосередити свою силу в потрібному напрямку, не зачепивши бажання і прагнення інших, — це, на мою думку, нереально. Кожна успішна людина має, як мінімум, заздрісників, а як максимум, ворогів — це аксіома. Але не про геометрію йдеться, більш привабливими для акценту варіантами є ті, в яких молоді люди відмовляються від «приготованого» для них успіху, найчастіше батьками, мовляв, навіщо мені ці подачки, я і сам щось із себе уявляю, не хочу бути комусь у чомусь винним. Помилка!.. заради цього батьки все життя працювали.. Інша справа, якщо ти не бачиш себе в цьому, тобі це не подобається, але таке буває рідко. А все з двох причин: перша — це думки про те, що скажуть про нього люди, знайомі, друзі чи колеги, а друге — боязнь не виправдати довіру, нерішучість, від яких рятуються за так званою самостійністю.. А адже це найважче, ставши на верхню сходинку, втриматися на ній, і при цьому здобути повагу і довіру. А батьки залишаються біля розбитого корита і, ймовірно, не завжди до кінця уявляючи, що ж насправді сталося, і в цьому не завжди першу скрипку грає виховання.. Сумно, але всі ми в чомусь однакові, в чомусь відмінні, і мені здається, з часом ця відмінність стане дуже розмитою, а цього не хотілося б..