Перша зупинка - Bus Station, вибачте за тавтологію))) невелике місце для прибуття автобусів і байків, диспетчерка говорить дуже смішним голосом - ніби з якогось фантастичного фільму)))), наступним за курсом був Мак. Ох, ну і наїлися ж ми там... Я віддаю перевагу McDonald's, тому що ти можеш бути впевнений, що твоя їжа прибула на тацю прямо з плити - оминаючи підлогу, брудні руки та всякий інший жах приготованої їжі поза домом; попрацювавши в Америці на кухні cook-ом, ви зрозумієте моє таке прискіпливе ставлення до цього питання)))).

Далі однією з місцевих пам'яток є невелика площа з різнокольоровими кулями, куди більшими за кулі для боулінгу ;), місце, куди заглядають тисячі туристів.... Звісно, і наші дівчата не втрималися)/

Потім, звісно, слідував шикарний пляж – пісок-манка, невеликий вітерець – ім'я якому - бриз, чиста вода - якщо описувати картину загалом, ми потрапили в рай).

Наступним виходом у місто виявилася «подорож» з пошуку роботи - вельми цікава, якщо ти не «шпрехаєш» англійською ;). Тут стали в пригоді мої знання тутешніх робочих місць (другокурсники рулять) :) - хаускіпери, басер-бої, малярі - робота для базової англійської, і то іноді вимагають досвід роботи - для нас це дивно - працювати покоївками, посудомийками, малярами - для Америки - все починається з малого... А так, при бажанні завжди отримуєш все, що забажаєш....

Компанія в будинку у нас зібралася російсько/казахсько/україномовна, і повертаючись додому з роботи - завжди було приємно почути рідну мову, і українське «шо? Ну і шо? І шо тепер?» .

Але правду кажучи, краще їхати максимум з 2-3 друзями, а інших краще набирати по ходу і бажано - іншомовних - по-перше, розвиваємо міжнародні зв'язки з народами з різних куточків земної кулі - в плані: ми з Казахстану, ні, ми не живемо як у фільмі Борат, а по-друге, ми ж їхали за океан за новим досвідом, а досвід потрібно здобувати щодня, навіть якщо ти хворієш і лежиш вдома))).