Але і тут нам не пощастило.
Ми приїхали в Тітусвілл (містечко за 15 км від стартового майданчика), де вже зібрався досить великий натовп народу. Вдалині гриміла гроза, але так, що її навіть не було чути, км 60-70. Шатл, підсвічений прожекторами, на фоні нічної грози виглядав особливо ефектно. Місцевий час пів на першу, 25 серпня. Кажуть, це один з останніх запусків шатла в історії.
По радіо бубонять, що всі системи в нормі, перевіряють деталі. І ось вже до запуску 3 хвилини, зараз почнуть зворотний відлік і... НІ!!! Пуск скасовано за 2 хвилини до часу Т через те, що вітер до нас і вони бояться, як би чого раптом... Чорт!! Розчаровані люди розповзалися по своїх машинах...
Блін, не щастить нам останні дні. Перенесли повторний пуск на завтра, а завтра ми повинні бути в Мертлі... Н-да, видно не доля...
Після ночі водіння і дня роботи, виявляється, що космічна місія STS-128 Discovery ще раз перенесена через неполадки в паливній системі. Наступний запуск 28-го об 11:59 вечора. Тобто виїжджати потрібно не пізніше 2-ї години дня з Мертла. Беремо вихідний. Весь ранок дивимося прогнози погоди і звіти на сайті nasa.gov і www.kennedyspacecenter.com. NASA швидше, на сайті центру інфо хвилин на 10 пізніше. Все, вже полудень. Сидимо мовчки. Вбивати ще 2 дні не хочеться. А раптом запустять? А раптом ні? АА, що ж робити-то??? Досить! Їдемо.
По дорозі дзвонить наш друг морпіх, каже, що бачив щойно два НЛО, йшли на захід, значить точно запустять.)))
Об 11 вечора ми в місцевому Волмарті. Купуємо біноклі і об 11:25 на оглядовому майданчику. По радіо перемовляються співробітники NASA. На небі ні хмаринки, поки все тип-топ. Навколо тропічна ніч хоч в око стрель, тільки стартовий майданчик яскравою плямою горить вдалині. Після перевірки всіх систем всі 4 (здається) фахівці дають запуску "to go". Народ стоїть з крутими камерами, налаштовує їх по півгодини. Тут же телебачення. Всі помітно нервують.
Пішов зворотний відлік. У нас місця - краще не придумаєш. Хоча корабель все одно - лише маленький об'єкт на горизонті. Вдивляюся в бінокль, думаючи, що просто так не дуже чого побачу. 3... 2... 1... Launch! Раптом, бінокль різко засвічує. Не видно взагалі нічого, просто білий екран. Опускаю його і...
Все небо світле як вдень на сотні кілометрів, скільки вистачає очей. Світло настільки сильне, що тіні навіть не рухаються. Повітря тремтить від шуму. Корабель з 7 членами екіпажу на борту починає повільно підніматися, вириваючи з себе величезний стовп диму. "5 seconds. All systems ok".
На якійсь висоті, колір полум'я змінюється і фарбує все небо в криваво-червоний. Тепер всі хмари як на долоні. Ти мечешся, не знаючи, як краще дивитися, в бінокль чи так. "30 seconds. All systems ok". Раптом, корабель починає різко кренитися і все швидше розганяється. Струмінь вогню з сопел - довжиною, порівнюючи з шатлом, разів у 6-8 більше (метрів 300-400). Такої потужності я не відчував, напевно, ніколи. І цей маленький, незрозуміло як не згораючий під таким вогнем, корабель, відправляється в космос...
"1 minute 20 seconds. Shuttle is 60 miles high. Launch successful". Струмінь вогню зменшується і шатл стає "всього лише" другим місяцем на небі. Після секундної паузи - оплески. (по-американськи, звичайно, але тут доречно.)
Всі ще півхвилини стоять як вкопані. Повільно повертаємося, йдемо до машини. По радіо продовжують "3 minutes 40 seconds. Shuttle is above Tasmania". Ого))) Раптом підходять телевізійники. Дізнаються звідки ми і беруть інтерв'ю. Точніше, як інтерв'ю. Не знаю, чи показали його, але свою колекцію захоплених криків, шуму-гаму і ляпів англійською вони поповнили точно.))
Н-да, це те, що хочеться повторити як мінімум ще один раз. УУУУУх.... Серце б'ється як божевільне "Ви бачили?? Ви це бачили???!!!" "АААААА!!!!") Тепер зрозуміло, навіщо народу була потрібна крута фототехніка - наш фотик не зміг впіймати нічого, крім яскравої плями. Хоча і їх - далеко не всі. Нда.. Доведеться сюди викладати фотки з сайтів, так, як ми бачили запуск. Вибачте за плагіат. Просто, щоб розуміли ЯК ЦЕ...
Тепер додому і вперед на Велику Дорогу))
