Ми прибули до Нью-Йорка ввечері і дружньою компанією попрямували до New Yorker Hotel, у заброньовані InterExchange номери. Готель знаходиться на Мангеттені. Ми думали, що будемо жити в номерах з тими, з ким приїхали, але підійшовши до дверей свого номера, я зрозумів, що жити буду не один, оскільки з-за дверей доносилися чиїсь голоси. Як виявилося, номери заброньовані в стилі хостелу, тобто в одному номері живе близько 4 осіб. Моїми сусідами виявилися два поляки і один болгарин, які також приїхали за програмою Work and Travel. Тут і почалася перевірка знань англійської мови. У мене з цим немає великих проблем, хоча іноді виникають проблеми при спробах сказати складні речення.
Але нічого, вже з мовою простіше. Для мене це було складно зрозуміти — як можна жити в номері з трьома незнайомими мені людьми. Найбільше я побоювався за збереження своїх речей. Не дарма я взяв два замки для валіз. Не розкладаючи своїх речей по поличках (а навіщо, якщо післязавтра їхати), я зібрав усі цінні речі та документи в рюкзак і брав завжди з собою, а на валізу з речами повісив замок і залишив у номері.
Ми зібралися в холі готелю і попрямували на прогулянку нічним Мангеттеном: прогулялися Таймс-Сквер, поїли і повернулися додому, вирішивши наступного ранку прогулятися по-серйозному. Ось така атмосфера панує вночі на Таймс-Сквер: Наступного ранку у нас було в лобі готелю всіх, хто приїхав за програмою Work and Travel, де розповідалося про всі необхідні документи, їх заповнення, а також видали інструкції та книжечки з інформацією про те, як поводитися в тих чи інших випадках і багато іншої корисної інформації.
Потім прийшли тітоньки з Social Security і прийняли у нас документи на оформлення ID. Все це затягнулося на пару годин, а потім ми вирушили на прогулянку Мангеттеном. Тут все зовсім по-іншому. Люди спілкуються по-іншому, вони більш відкриті, кожен виглядає так, як він хоче виглядати. Місто повне людей, всіх, хто хоче заробити, і магазинів, магазини тут на кожному кроці, в кожному з яких тобі хочуть щось продати. Тут всім тобі раді, ніхто не пройде і не штовхне тебе плечем. Якщо так і станеться, то неодмінно попросять вибачення.
Цього разу ми прогулялися центром Мангеттена до самого Центрального парку. Центр більш європеоїдний, тут немає гангстерів, тут немає повій, тут тільки ділові люди, туристи тощо. Містом їздять дорогі автомобілі, а проходячи повз дорогущі бутіки, неможливо не оцінити приголомшливу зміну приємних запахів і ароматів парфумів красивих жінок і стильних людей. Звичайно ж, я не міг побувати в Нью-Йорку і не дійти до Apple Store на 5-й авеню =)
Це величезний магазин з технікою Apple, де всі, хто хочуть, можуть помацати, поторкати iPod, iMac, iPad, iPhone, робити з ними що завгодно, сидіти в інтернеті тощо. За всім цим пильно стежать працівники магазину і консультують всіх охочих. А на вході в Apple Store можна помітити чергу Apple-манів, які розташовуються неподалік від магазину і чекають, коли почнуться продажі Apple iPhone 4. Коли ми були там, до початку продажів залишалося 3 дні. Психи.
Далі ми дійшли до Центрального парку. Біля входу ми зустріли людину, що вбралася в Статую Свободи. Центральний парк — це тихе місце в центрі Нью-Йорка, величезне за масштабами (як місто Монако), люди відпочивають тут сім'ями, лежать на травичці (не міг не прилягти на неї, надивившись американських фільмів), кидають бейсбольний м'ячик, грають у фрісбі (кидають тарілку, що літає), грають у бейсбол. Дуже велика кількість людей виходить сюди на пробіжку. Людей, що бігають парком, можна зустріти на кожному кроці.
