Ми були дуже раді повернутися до Нью-Йорка: для Олени за останні місяці він став рідним, а я все ще був у захваті від цього міста.

Першим ділом після повернення стало знайти мені житло на найближчі 5 днів у Нью-Йорку. Хостел — занадто дорого, в Олени зупинитися не вийшло. Ну добре, будемо шукати. Не повірите, але притулок я знайшов у хлопця з Таджикистану. В Олени є друг по роботі з Таджикистану, і він поселив мене до свого брата. Я йому досі вдячний, адже я зекономив купу грошей. Дякую вам за гостинність.

Загалом так ми повернулися до НЙ, питання з житлом вирішилося. Олена вирішила решту днів підробити, адже як виявилося, поїздка до Вегаса вдарила по нашій кишені.

Жив я на Staten Island, це острів за пів години їзди на поромі з Мангеттена. Пором цей називається Ferry і він, до речі, безкоштовний. Тож щодня я їхав близько 20 хвилин на поїзді до Ferry, потім пів години плив на поромі і тільки потім опинявся на Мангеттені. Але мене це нітрохи не бентежило, адже звідти відкривається чудовий вид на Мангеттен.

Та ще ми не пошкодували по 30$ і купили собі проїзні на тиждень, щоб не паритися щодо транспорту. Це дійсно дуже зручно, якщо врахувати, що одна поїздка коштує 2,25. А на метро ми їздили добряче. Так, до речі про метро — на вигляд воно жахливе, там дико душно, в самому Нью-Йорку то душно, а коли спускаєшся в метро, то здається, що ти потрапив у пекло. Величезні щури вальяжно переповзають з одних колій на інші. Але проте я відразу ж закохався в це метро — дуже, дуже, дуже зручне. Можна дійсно потрапити практично в будь-яку точку Нью-Йорка, не ламаючи над цим голову і не витративши купу часу. Ну і у вагонах метро, як і в усьому громадському транспорті, є кондиціонер, тож спека там не така вже й страшна.