Містечко Странд, що знаходиться на шляху до, скажімо, Хермануса або мису Голкового, славиться... Втім, не маю поняття, чим саме воно славиться і чи славиться взагалі! ?

У неділю вранці мене розбудив телефонний дзвінок.

— Семене, привіт! Що робиш? — взявши слухавку і натиснувши «відповісти», я почув веселий і вже рідний Іринчин голос.

— А? Я? Ну... я... це, нічого поки що! — мабуть, невиразно пролепетав я, дуже важко зі сну міркуючи.

— Чого, спиш чи що? — так само весело продовжила подруга.

— Та ні... вже ні!

— Слухай, ми тут з Махмудом на пляж збираємося! З нами поїдеш?

— Зараз, почекай, — відчайдушно, але марно намагаючись змусити голову увімкнутися, бурмотів я. Зрозумівши, що занадто багато часу на це, мабуть, піде, одразу вирішив, — Так! Поїду!

А чого ні, коли кличуть? Шанс же втрачати не варто! Ні-ні-ні-ні-ні!!!

— Все тоді, через сорок хвилин ми тебе підберемо! — підсумувала Іра. — Збирайся!

— Добре.

І роз'єдналися. Я підвівся, поплівся вмиватися.

Весь останній тиждень, основну кількість часу, я працював. І в клубі, і, більше навіть, над книгою (редагував). Та й попереду чекало багато роботи. Тому неодмінно варто було відпочити.

«Куди б ми не поїхали», — думав я, — «мені все одно сподобається! Ще жодного разу такого, протягом мого життя в Кейптауні, не відбувалося, щоб я кудись їхав, і мені не подобалося! Особливо, якщо це місце передбачало близькість до природи. В даному випадку — до океану».

Махмуд зі знанням справи заявив, що береги міста Странд (до речі, досить милого міста) омивають води Індійського океану.

На що я заперечив, що «Індійський» починається лише після мису Голкового.

— Ні, у Странді Індійський! Вода ж тепла! — навів він непохитний аргумент.

Вода, справді, виявилася цілком придатною для купання. І, якби не сильний вітер, було б просто чарівно! Але я, не дивлячись ні на що, все ж таки скупався, залишившись тим цілком задоволеним.

А доводити Махмуду істину, що ми все-таки ще біля берегів Атлантики, хоч і вже досить близько до Індійського, не став. Не хотілося йти в Кейп пішки! Висадив би ще. ??? А потім, Махмуду пробачливо, він сам родом не звідси. Він з Йорданії, здається. А тут у нього вже громадянство є.

Якщо дивитися по карті або, якщо є можливість, з вертольота — Странд знаходиться в такому закутку — в бухті. Майже по центру між мисами Cape Point і Cape Hangklip. Але ближче до Hangklip, а, відповідно, і до мису Голкового теж. Ось тому, що ближче, і тому, що закуток, а також завдяки теплій течії з Індійського, яка досягає цих вод і навіть простягається далі — до мису Доброї Надії, вода на берегах Strand-city тепла. Але, звичайно, не як у Port Elizabeth, East London’і або, особливо, в Durban’і.

Позагоравши і скупавшись, ми рушили далі, в бік Хермануса. Махмуд хотів заїхати на винну ферму, купити хорошого вина.

Ферма виявилася закритою, там теж був вихідний. Але зате ми спостерігали гарний краєвид. Дорога вилася в гори, по горах і з гір вниз. Місто Странд розкинулося прямо під нами. А я вже його раз чи два проїжджав, але в ньому самому побував вперше. І не знав, що температура води в океані, що омиває його береги, для купання цілком прийнятна.

03 лютого 2007