Треба бути дуже лінивим, щоб не зуміти заробити на прожитковий мінімум у Сполучених Штатах, інша справа, коли ти вдаєш, що заробляєш лише мінімум, а насправді справи йдуть зовсім інакше. На кожній вулиці, хайвеї та в провулку розташувалося безліч нічим не примітних гросері, магазинів вельми неоднозначного характеру та сумнівної репутації через невизначений набір товарів, повну антисанітарію та неймовірно дешеві ціни. Питання полягає в тому, як люди, що володіють подібними закладами, купують будинки на Мангеттені за 2-3 мільйони доларів, не вдаючись до послуг різних бізнес-структур, досконально не вивчаючи прийоми комунікацій та інструменти для успішного ведення бізнесу? Провівши невелике розслідування, виявилося, що все гранично просто. Плюсами та "привілеями" цього бізнесу є: несуттєвий початковий капітал, необхідний для організації; дешеві товари та великий ринок збуту у вигляді нескінченного потоку покупців. А ще, "заплющені очі" місцевої влади на умови ведення цієї підприємницької діяльності. Забігаючи в такий магазин за чимось несуттєвим, ви обов'язково прихопите ще пару-трійку речей або продуктів по 99 центів, для вас адже 2-3 долари не сума, а для господаря магазину це складові його мільйонного рахунку. Набір товару тут не великий, від того обіг "гроші-товар-гроші" безперервно динамічний, що дійсно вражає, незважаючи на якість товару та умови його зберігання.

Наступного разу, забігаючи в магазин за покупками, постарайтеся простежити курс різниці між вашими витратами та вашими потребами, і сумою, витраченою на все, що у вас у кошику.

Будьте споживачем у міру своїх реальних потреб.