Отже, ось і настав мій перший робочий день. Чесно кажучи, було дуже страшно... Ми ж хитрі, коли job offer шукали, в резюме стільки всяких достоїнств собі навигадували! (ну так взагалі-то всі роблять..) І в тому числі величезний досвід роботи! (так-так.. у вигаданому кафе "Romashka" в центрі Мінська=)) а хто перевірятиме??))) ось, а насправді не знали навіть як тацю тримати правильно! плюс мій перший робочий день випав на 4-те липня! (День незалежності США!)

Загалом, офіціанткою мені побути не дали... все, що мені довірили як новачкові - це різати лимони (лайми, якщо бути точною - зелені такі лимончики, вони їх всюди пхають! в ресторані в основному подавали seafood - рибу всяку, креветки, лобстери.. так ось, яка б гидка ця риба не була - з лаймом наче нічого стає! так що вони його не шкодують - всюди додають!) та ще ножі з виделками в серветки загортати! загалом, насичений подіями день!=))

Того дня в ресторані був справжній божевільний дім! народу - купа! всі столики зайняті, нові відвідувачі товпляться на вході - чекають своєї черги... офіціанти носяться з тацями, на яких лежать величезні fried fish (звісно ж поховані під товстим шаром лайма=) ).. всі чимось зайняті, всі метушаться.. а для мене час ніби зупинився - загортаю в соту серветку сотий ніж і виделку.. дивлюся по сторонах.. спекотно дуже! намагаюся запам'ятати імена офіціантів - відчуваю себе героїнею бразильського серіалу))) менеджер - Мануель (підла гадина! потім розповім чому), он того здається звати Домінго.. або.. треба буде перепитати.. так, це Едуардо... там Ернесто.. Мері (це легко!).. Ю.. як? ах, Юнейзі.. звідки? з Ямайки, зрозуміло.. Іліана (майже як Юліана..)... Ролланд, Марвін, Еміліо, Педро, Маріса, Нора, Піта... жесть.. вони, своєю чергою, теж мучаться з вимовою мого імені.. так що воно поступово спрощується до Аліссії (замість Алесі) - це іспанський варіант - або Алішії - це вже по-американськи)) а що, мені подобається)) як Аліша Кіз=)

Оскільки користі все одно від мене мало, сьогодні нас відпускають раніше, але дістатися додому швидко не виходить - мабуть через свято, автобуси ходять рідко - цілу годину чекаємо пересадки на bus B (до речі, не дивуйтеся, автобуси бувають як з номерами, так і з літерними назвами bus "B", "C".. причому може бути одна назва і при цьому два різні маршрути!! треба дивитися на напрямок автобуса, наприклад "C" - via Crandon - значить, автобус прямує до Crandon Park-а, а є ще другий bus "C", який повертає в зовсім іншу сторону.. ось так.. будьте обережні) ...так що поки приходить наш другий автобус, встигає стемніти.. плюс до всього, на мосту з даунтауна до Miami Beach ми застрягаємо в пробці!.. але це дає нам можливість подивитися на салют! ми й не очікували його застати, а тут так все вдало склалося! прибуваємо в хостел годинах о 9-й тільки.. і спати, будильник заведений на 5:40.