Дванадцятий день

Hola, amigo! (привіт друже - ісп.). Я бадьорий і сповнений сил, навіть зробив сьогодні зарядку! Дихалка, розтяжка, сила, гнучкість - ось складові успіху! Сьогодні я вирішив бути головним з прибирання у квартирі, тому помив підлогу і пропилососив загальну територію (зал, кухня, коридор). Потім вирушив отримувати номер соціальної карти, цього разу пізніше, тому приїхав як треба, чекав лише 25 хвилин. За ідеєю, тепер треба тримати цей номер у секреті, щоб ніхто не зміг «повісити» на нього якісь податки. Сьогодні у нас був суперзавантажений день - 103 людини! Я ще отримав догану за те, що спочатку клієнтам став пропонувати хороше м'ясо, дорожче, замість того, щоб нести дешевше. Іноді це викликає подив - поки щось таке не станеться, ніхто нічого такого не скаже. Ще 1 вид м'яса можна різати тільки 2 рази, потім його треба повернути кухарю на досмаження.

Щодо дискримінації. Що б там не казали, яка Америка вільна і рівна за можливостями країна, хочу зауважити один важливий факт. Практично відсутній обслуговуючий персонал «білого кольору». Що я маю на увазі: у сфері послуг (водії, пральня, копи, працівники готелів тощо) працюють або темношкірі, або іспаномовні. На менш престижних і низькооплачуваних працюють тільки вони (ще студенти, звісно), в «еліті» дуже мало чорних. І це відбувається не зовсім через дискримінацію (всі гучно заявляють про рівність), а через більш банальні речі, наприклад, рівень освіти. Про яку може йти рівність, якщо людина «не тягне», не може виконувати вимоги цієї роботи? А в основному не можуть це - чорні. Ось і виходить, що як би не були рівні, є більш рівні, про що б там тобі не казали, і це, на мій погляд, цілком нормально.