Поки ми з Аселею цілих 2 тижні жили в готелі Grizzly, який знаходився за містом, то щодня чули, як на стадіоні через дорогу відбувалося щось незрозуміле. Запитавши у наших роботодавців, вони пояснили, що там щовечора влаштовують змагання ковбоїв під назвою Rodeo. Хоча я і допитлива людина, але мені якось не дуже цікаво було йти туди і дивитися, як якісь хлопці під виглядом ковбоїв знущаються з бідних конячок та інших тварин заради того, щоб довести, що хтось із них крутіший за інших. Коли ж ми вже переїхали жити в центр міста, то хлопці-македонці дивувалися, чому, поки ми жили так близько до стадіону, так і не сходили на це ось саме родео. Насправді, через відсутність інших розваг, Rodeo є найпопулярнішим і найвідомішим заходом у Коді, так би мовити, його фішкою. Але коли я дізналася, скільки коштує квиток на це видовище (цілих 18 баксів), то вирішила, що я вже краще піду і накуплю собі купу сережок на ці гроші.) Але ось одного разу до мене підійшла Viki і сказала, що як бонус за нашу хорошу роботу, вона хоче звозити нас на родео, оскільки ми там жодного разу не були. Ну що ж було робити, відмовлятися було теж незручно... ну ось ввечері цього дня Viki заїхала за нами і відвезла на стадіон. Сама вона залишатися не хотіла, оскільки вже багато разів бачила це родео, тому сказала, що під'їде за нами десь о 10-й вечора, коли все вже закінчиться. Незважаючи на те, що це був ще серпень і вдень стояла нереальна спека, вечорами в Коді ставало дуже холодно, тому ми одяглися якомога тепліше. Rodeo почалося о 8-й годині вечора... народу було тьма-тьмуща. Спочатку на поле вискочили всі учасники на своїх конях. Покрасувавшись, вони поскакали назад і тоді вже почалося безпосередньо родео. Що американці в ньому знаходять, мені так і не вдалося зрозуміти, але верещали вони як ненормальні. Загалом, суть цього змагання полягає в тому, щоб показати, що ти найкращий ковбой серед усіх інших. Спочатку їм потрібно було найдовше протриматися на дикому коні, потім якомога швидше впіймати маленьке теля, а потім я вже не знаю, що вони там робили, оскільки ми змерзли до кісток, та ще й в Аселі почали сльозитися очі через пил. Половину родео ми провели в туалеті, зігріваючись біля сушарки для рук. Коли ж це незрозуміле родео нарешті закінчилося, ми пішли назовні чекати, коли ж за нами приїде Viki. Їй же ми, звісно, сказали, що ми в житті так весело не проводили час і нам ну прям дуже сильно сподобалося на цьому родео.) Попрощавшись і подякувавши їй за незабутній вечір, ми швидше побігли додому відігріватися.)