Наступного ранку знову туди ж, але тепер — у Kings Canyon. Їдеш і справді майже по прямовисних скелях по вирубаних дорогах (та ж дорога, що й на Sequoia). Страшно, але краєвиди приголомшливі. Дуже далеко і дуже мальовничо. І весь час, де не вийдеш — легкий вітер в обличчя. Просто смакота.

Каньйон — нічого надприродного, вдруге не поїхав би. Схожий на ущелину з «Кавказької полонянки». Тут є Panoramic Point — вид на озеро з точки, до якої їхати по лісовій дорозі хвилин 15 (називається Panoramic Point, правда — дуже-дуже круто).

І саме озеро, коли дивитеся з долини на гори (Hume Lake). Вони майже на самому в'їзді, тому неважко відвідати. В іншому (безпосередньо сам каньйон) — класно, але якщо немає часу проїхати дорогою (а їхати — години 2-3 в один бік, а потім ще повертатися) — не переймайтеся. На Grizzly Falls, наприклад, нічого незвичайного. Але це — якщо економите час. Якщо ні — катайтеся і насолоджуйтеся.)

Ми ж поїхали далі. По дорозі проїхали шляхом, на якому за кілька годин до цього стався обвал і метрів 40 дороги було повністю поховано під камінням і піском. Якщо таке обвалиться, тут не врятуватися жодним чином... Ух, у такі моменти стає не по собі...

Н-да, всі під небом ходимо. Хоча чого засмучуватися, адже те небо впевнено вело нас не куди-небудь, а до великого Yosemite...