Присвячується тим, хто хоче стати хаускіпером.

Після кількох днів стажування під керівництвом місцевих ветеранів кайла та пилососа, ми приступили до самостійної роботи.

Кожна нова кімната відкривається як шоколадне яйце з сюрпризом. Наспівуючи: «housekeeeeeping!» - клацання магнітної карти в дверному механізмі, - галочка в листі навпроти номера. Що там? Їжа? Tips?

Щедрі чайові в номерах з полуницею на дні недопитих келихів шампанського та відбитками долонь на дзеркалах у головах ліжок, - і жодних чайових у номерах з батальйонами порожніх пивних бляшанок на всіх поверхнях, залитими соусом для начос рушниками в джакузі та слідами виблюваної вечері на підлозі у ванній – «Я заплатив за все це!..»

Робота хаускіпером зі ставкою $7.25 та пейчеком за тиждень на $160 також дає неслабкий дебаф на гидливість:

-Що? Надкушений кексик, підгоріла піца, забуті фрукти? Ось і наш ланч!

Я регулярно знаходжу чайові та їжу в міні-холодильниках, Дана та Лера – алкоголь. Кожному настільки за потребами, що це бентежить.

Отже, хаускіпінг – це важка праця з жорстко нормованими годинами.

Тут справа ось у чому: готельний сервіс працює таким чином, що обслуговування номерів відбувається суворо з 9:00 до 15:00. До полудня обслуговуються переважно номери Stay-Over servis, що залишаються в готелі ще на одну ніч. До 12 повинні виїхати всі інші – Due-Out. Разом – шість годин щодня п'ять днів на тиждень. Можна попроситися попрацювати в пральні (laundry), але не варто думати, що вам дадуть більше годин на шкоду основному штату працівників.

Плюси цієї роботи:

+Відносно жорсткий графік, залишає багато вільного часу. Якщо знайдете другу роботу (ми не знайшли) – буде просто поєднати графіки.

+Маленькі радощі у вигляді «пасхалок» у номерах – все, що залишають постояльці, які виїхали (за винятком дорогої техніки або прикрас). Так ми регулярно снідали чужими сніданками, а Лера отримала величезну, але дуже круту футболку OBEY.

• Корисні навички швидкого застилання ліжок, чищення дзеркал і взагалі наведення блиску, а також можливість випендрюватися в усіх наступних готелях і намітаним оком шукати косяки місцевої обслуги.
• Мій особистий плюс – нам не надали транспорту, тому я їздила на роботу на велосипеді. А няші – на роликах. Це круто.
• У готелі ми знайшли нашого найкращого друга Майка.
• Безкоштовна кава.

Мінуси:

• Низька оплата. Почати з того, що ми не отримали навіть обумовлених в оффері $8 на годину і 35 годин на тиждень. Це навіть не провина менеджера, просто видався мертвий туристичний сезон.
• Маленькі чайові. $6 за день у кращому випадку, серйозно?! Це смішно. Тож не розраховуйте на відчутний бонус до доходу за рахунок чайових.
• Фізичні навантаження, особливо на спину – спробуйте шість годин рухати матраци королівських розмірів, тягати пилососи і пересуватися риссю. Досить весело. Пару перших днів особливо.
• Робота з хімікатами. Поліролі для меблів, дзеркал і кахлю взагалі не дуже корисні штуки. Всі отримують рукавички, але вони не рятують, особливо якщо їх перестати надягати, бо лінь. А так все і буде.
• Ніякої позитивної мотивації. Моя чорношкіра начальниця пару разів відправляла мене на вулицю в дощ і холод чистити від іржі дверні отвори. Бонус за погодні умови і відсутність прокльонів на її адресу? Фіг там. Тільки нежить, тільки хардкор.

Зрозуміло, раз на раз не доводиться, але в нашому випадку терпіння вистачило на місяць. А потім ми на всіх вітрилах покинули так «полюбився» (насправді ні) Вільямсвіль. Тому виною не тільки невдача з роботою, а й захоплююча гормонально-кримінальна драма за участю Джесс, Тайлера, Майка і деяких інших одіозних особистостей. Але... про все по порядку ;)