Навіть писати про це не хочу..

21-го, у неділю в церкві весь народ прощався з нами як з рідними, бабусі не приховували сліз, чоловіки міцно тиснули руки, жінки сердечно обіймали, і на ранковому служінні пастор Jay прочитав молитву, в якій просив для нас щасливої дороги і багато всього хорошого.

Потім, вдома, ми тихо і приречено робили останні приготування. А точніше, я майстерно запихала, обгортала, укладала Кірине море мотлоху, яке він якимось чином встиг поназамовляти з інтернету, і все без винятку було дуже важливе і вимагало максимальної акуратності при транспортуванні! Тут були і супер круті лампи для його підсилювача, кілки, місяць, диски... коротше, кожну хріновину я ретельно загортала в труси, майки, розпихувала і розсовувала по його кедах, загалом, дивом все вдалося засунути в його невеликі дві сумки. Залишалося завдання складніше. Ні, ні! Я-то зібралася і запакувалася за тиждень вперед, (майже все море нових майок пішло на укутування гітарки), просто Кірин друг Льоша замовив собі гітарку і так вийшло, що поштою її ми відправити не змогли. Загалом і залишилися ми до дня від'їзду вдвох з трьома гітарами та іншим багажем. Що робити, вирішуємо кожну з його гітар обмотати по максимуму шматтям і запихати кожну в свій ганчірковий чохол, після чого намертво злити два чохли в один за допомогою кислотного скотчу. Вийшов мега-чохол... ну і вага у нього, ясна річ, відповідна. 22-го ми швиденько прибралися наостанок у рідному будиночку (щоб бабусі клопоту було менше, — у неї спина болить), попрощалися з вірними, багато чого бачившими великами, сходили останній раз на пляж. Бабуся погано почувалася, але все ж повезла нас на своєму потужному білосніжному Chrysler. Заїхали попрощатися в Root Beer. У Greyhound поліція обшукувала якогось хлопця, випотрошили всі його сумки і чомусь не дуже шанобливо до нього ставилися. У його зовнішності було трохи арабського. Мені стало не по собі. Такого я не розумію. Але це вже не для цього щоденника.

З автобуса ми останній раз дивилися на плачучу бабусю та й самі... скажімо, були не в кращому гуморі. Ми покидали нашу казку.