Я поїхала вечірнім автобусом з SF до LA, майже всю ніч у Greyhound'і я вся змерзла.. приїхавши на станцію (downtown LA), я була трохи здивована станом міста і тим, що я зовсім не знаю, як точно дістатися до свого хостелу (я забронювала хостел, який мені порадила дівчинка, але я дуже потім пошкодувала, що я в ньому жила, бо він знаходиться не в самому LA, а в Інглвуді і приблизно 2 години добиратися звідти до Голлівуду((.. )... На сайті хостелу сказано, що потрібно дістатися до аеропорту, а потім на шатлі звідти мене довезуть до хостелу.. Я ледве-ледве дісталася до аеропорту: спочатку на одному автобусі, потім на іншому.. А в аеропорту я ще чекала 2 години, тому що за мною ніяк не могли шатл надіслати.. я така була зла... я так змерзла стояти біля цієї дороги в очікуванні шатлу(( Приїхавши на місце, швидко спробувала зібратися і поїхати до Голлівуду... але швидко, як очевидно, не вийшло, тому що їхати на 2 автобусах... причому на одному з них я могла б одразу зі станції дістатися до хостелу (але протупила і зробила як написано на їхньому сайті)... через 2 години дороги трохи прогулялася по зірковій доріжці.. познайомилася з хлопцем з Ірландії, так ось він продавав квитки на бас тур.. це був перший раз, коли я свідомо захотіла посадити свою п'яту точку в машину і дивитися тільки те, що тобі показують.. але потім я навіть і не пошкодувала, прокотилася, подивилася будинки знаменитостей (точніше паркани), Беверлі-Гіллз.. загалом все норм пройшло, потім повернулася в хостел.. теж з горем навпіл, тому що автобуси ходять дуже рідко.. Наступного дня знову зібралася і вирішила поїхати в парк атракціонів (Юніверсал Студіо), вирішила їхати на поїзді (метро), цей вид транспорту мені припав більше до душі.. я спокійно дісталася, трохи пройшлася пішки до парку.. простояла в черзі за квитками, але день у парку пройшов чудово, мені все сподобалося. Не рахуючи того, що у мене було багато речей і я вирішила покласти їх у локер, ну я звикла до системи, яка в хостелі в НЙ була, спочатку речі кладеш, а потім через автомат гроші платиш... ну я знайшла відкриту шафу і поклала речі, а заплатити не вийшло.. Виявилося, що в парку зовсім інша система, спочатку треба заплатити, а потім шафа відкривається і ти в неї кладеш речі, ну так ось, тільки зі мною так могло статися, що я змогла якось знайти відкриту шафу.. у результаті довелося бігти до людей, які консультанти, вони мене в інформацію відвели, я там давай розповідати, що і як.. вони мене запитували, що за речі, якого кольору.. у результаті відкрили шафу і показали, як треба платити.. ух я там злякалася.. А так атракціони і парк сам дуже кльові! На зворотному шляху хотіла знову в Голлівуд заїхати, щоб сфотографуватися з підписом Джонні Деппа.. йшла, йшла по тротуару, читала імена зірок, а потім бум і врізалася у ворота, біля яких стояв сек'юріті.. я обійшла дорогу.. і дивлюся (з іншого боку дороги), що вони огородили вулицю, тому що це була прем'єра) ну я вирішила почекати, може когось із зірок побачу, відстань виявилася відносно далекою, але я все-таки побачила)) Памела Андерсон.. капець вона штучна вся... А далі стояти я не захотіла, тому що втомилася.. і поїхала в хостел.. Наступного дня вирішила поїхати на Лонг-Біч, знову ж таки на поїзді.. там дуже гарний район.. мені дуже сподобалося.. хоч і було прохолодно, я все одно пішла купатися.. Після моря поїхала знову в Голлівуд, щоб завершити свою місію і все-таки сфотографуватися з розписом Джонні Деппа.. І я це зробила, дуже рада була)) Потім повернулася в хостел, вирішила, що не можу більше залишатися в LA, холодно і сердито, і вирішила, що поїду в Сан-Дієго.. знайшла собі житло.. І наступного дня дісталася до станції Greyhound і купила собі квиток на найближчий автобус до SD.. і поїхала.. Це напевно була найприємніша поїздка на автобусі.. всього 4 години, хоч і з зупинками, але зате там така краса: дорога до Діснея, Оушен-Сіті.. дуже гарно і сонячно... Вийшовши з автобусної станції в SD, я зрозуміла, що там дуже добре..