20 серпня
Зранку прокинулася така збуджена і радісна!))) Адже за мною приїде Дженн і ми разом поїдемо до... Washington, DC!) А ви думали, що це все???)) Ні!
Свої останні вихідні я хотіла провести зі своєю руммейткою, але якраз у ці дні в мене були зміни на роботі. Ось і вирішили ми, що разом проведемо вихідні в DC!)
Я заздалегідь за день зателефонувала хлопцю з Вашингтона, перевірити, чи не забув він про те, що ми з Дженн зупиняємося в нього) Я ж уже навчилася на власному досвіді, що завжди потрібно перевіряти ще раз!)
І правильно зробила: у нього там якісь справи, тож він поїхав до Нью-Йорка! Ну а оскільки ще не пізно, я посиділа в інтернеті і знайшла нам іншого хлопця, у якого можна було зупинитися) Він з радістю прийняв мій запит) А мені хотілося знайти нам з Джен найкраще місце у Вашингтоні, щоб усе пройшло як по маслу!
І ось приїхала Джен! Ура-ура-ура!!!
Ну звісно ж, Джен розговорилася з Еріком) Вона ж збирається до Європи наступного року, і порадитися щодо Болгарії та Грузії — свята справа!)
Нарешті ми виїхали, і я задоволена почала їй розповідати все, що сталося за останні дні))))) Всього момент — і ми вже на під'їзді до столиці Америки!
Дороги в США величезні, а ці розв'язки так взагалі мене лякають!) Завдяки роздрукованій карті Джен ми під'їхали до Вашингтона, а далі гірше... По-перше, Вашингтон не схожий на жодне місто США, з його непростими блоками, перехресними авеню, кільцями тощо!) У результаті ми заблукали))) Джен, коли не знає, куди їхати, стає героїнею анекдотів про жінок за кермом! Ну правда!)))
Особливо коли вона з вереском "It is extremely illegal!" повертає не туди, куди потрібно, та ще й порушує якийсь там правила!)))
І тут я згадала, що в мене є чарівна книжка — путівник IEC.Exchange по Америці, а в кінці книги є карти) І звісно ж, там знайшлася карта Вашингтона)))))) Ура! Порятунок!
Ось час підходить до 4 години вечора, дзвоню Джеймсу (про нього пізніше) і кажу, що ми вже приїхали) Він такий: "Під'їжджайте до моєї роботи, я вам ключі дам, а то я поки що на роботі адреса роботи". Знайшли роботу, тут він вискакує, дає мені ключі та аркуш формату А4 і тікає назад на роботу, видно, зайнятий) Виглядало це все збоку, ніби він мені наркоту передає! Хехехех)))
Отже, про Джеймса) Він китаєць за походженням, чистокровний)) Але! Він не під стать китайцям високий і великий) Народився в США, тож ідеально розмовляє англійською, жодного акценту) Працює у сфері фінансів, 30 років, живе в районі Dupont circle (скажу відразу, район ідеальний — все поруч).
Повернемося до моєї розповіді. Відкриваю я аркуш, а там значить ось що:
"Для Tatsiana
Що взяти з собою: нічого
Що поїсти: все, що знайдете в холодильнику і на полицях — ваше
Як користуватися телевізором: бла-бла-бла
Як користуватися аудіосистемою: детальні інструкції
Як користуватися домашнім кінотеатром: бла-бла-бла
Ключі:
- маленький золотий — від дверей
- великий срібний — від басейну на даху і сауни в пентхаусі
- домофон — набираєте #***, це дзвінок мені на телефон — я вам відкрию домофонні двері"
На додачу там була карта, як доїхати від роботи до будинку!))
Що?? Басейн на даху?? Сауна?? ОOOOO!!!! Шок! Просто шок!) Ну серйозно!) Такого не буває!))))))
Ось такі ми з Джен, не вірячи своїм очам, вухам і свідомості, поїхали до його будинку...
