Закінчилися три дні неймовірного відпочинку в Нью-Йорку, і ми з подругою поїхали в JFK сісти на літак і летіти в Денвер, штат Колорадо!!!

Там, у центрі Америки, на нас чекає наш роботодавець - сподіваюся, зустріне в аеропорту, а то ми потрапили....

Коли сіли в літак, розігралися нерви, всі люди були дивні - як із фільму жахів - "Невже в Денвері всі такі???" Якісь завантажені і старі...

У Цинциннаті була пересадка, великі міста в ілюмінаторі стали змінюватися полями і лісами - "І невже в цій глушині може бути місто???"

Прилітаємо в Денвер, у нас шок - ми в аеропорту чекаємо на речі...

Просто Денвер - це настільки інше порівняно з Нью-Йорком, що в перші моменти охоплює жах - у яке село ми прилетіли..

Чекаємо на багаж, до нас підходить якась жінка і обіймає - О Боже, ну й привітні ж люди)) хаха

Пізніше з'ясувалося, що це наша роботодавиця)) Вона приїхала за нами на машині, оскільки аеропорт за 30 хвилин їзди від міста))

І з собою привезла своїх двох синів (взагалі у неї троє дітей - ще донька).

Так ось, значить, знайомить нас із дітьми - "Це мої сини, Луї і Чарлі."

Я ледь зі стільця не впала, хоча стільця і поруч не було.. - Річ у тім, що в мене вдома два коти і кішка, так ось котів звати Луї і Чарлі)))

А роботодавиця продовжує "Вдома ще познайомлю з Ліззі - моєю донькою." Все, я в ауті - моя третя кішка)) хахаха

Ну й бувають же збіги - зате всі імена я швидко запам'ятала)))