19 серпня

Прокинулася від того, що хтось тупає сходами вгору-вниз) Ну і нічого спати!

Пішли ми з Еріком дивитися військове поле) Це типу історичний пам'ятник, так це поле бережуть!) хоча від того, що було, залишилася тільки стіна в метр заввишки!) Але все ж таки історичний пам'ятник)

Зайшли до Джессіки, і коли я її у формі побачила, одразу чомусь згадала американські мультики, де обов'язково є лісник-рейнджер!) Точнісінько!) Намагалися мені екскурсію провести, але я не люблю всяке нудне і занудне розповідання) і так Ерік про цю війну все мені розповів!)

Тож я так тихо змоталася прогулятися по магазинчиках) нічого особливого не знайшла, але зате вдосталь нафотографувалася!

Ерік все одно на роботу пішов, а я блукаючи містом натрапила на старий-старий будинок. А на будинку табличка "Заходьте, всередині багато всього цікавого, а також безліч історій") Ну раз написали - зайду. Варто було мені зайти, одразу ж чоловік до мене підійшов і давай розповідати про цей будинок, що це чи не найстаріший у місті, 4 поверхи вниз до річки йдуть, і що цей будинок разів 20 затоплювало чи не до даху))) Але найцікавіше, це те, що там ціла виставка того, що знайшли археологи, розкопуючи нижній поверх) Це і монети, і щось взагалі дивне) Ну і я пішла вниз прогулятися) Відчуття не з приємних, просто будинок з привидами!)))

Спустилася на самий нижній поверх, а там такі мааааленькі дверцята - виходжу - одразу річка! Красиво так!)

Втомлена я пішла додому) Прийшла, напевно півгодинки посиділа, стало нуднувато, і пішла далі гуляти) Дай думаю ще на кампусі погуляю) А після ще раз зайшла на військове поле, але це не головне.

Головне, що я там знайшла військовий цвинтар) Просто башточку якусь побачила, захотіла сфотографувати, підійшла ближче - цвинтар) Виявляється, це один з найбільших цвинтарів солдатів, що загинули в громадянській війні. Там прямо номери на маленьких надгробних плитах написані. І оскільки цвинтар ландшафтними сходинками піднімається вгору, то зверху відкривається вид на ліси штату Вірджинія! Як я не намагалася сфотографувати це диво - не вийшло, так що повірте мені на слово - це чудово!

А ввечері пішли з Еріком і Алексом посидіти в гарному кафе) Ось тут то я побачила справжніх студентів - вся барна стійка забита студентами (звичайно ж повнолітніми))) І знову і знову згадуються фільми! Менше треба було дивитися))))))

Мило посиділи з ними, а потім вдома вони мені грали їхню музику) Так добре! Прямо від душі грають!

Ех, я навіть за ними сумувати буду)