Навчаючись на самому початку першого курсу, я думала, що ось 2010 сезон мій, я поїду в Америку, але не тут-то було. Мама сказала своє слово: нікуди ти не поїдеш, спочатку здай першу літню сесію, а наступного року подивимось. Тож весь 1-й курс я сиділа в інтернеті, дивилася ті самі фотографії і мріяла...

2-й курс, оо так! Цього року мені ніщо не завадить здійснити мрію. Звісно, я поїду в Америку, я в цьому на 100% впевнена! Ми з мамою збиралися відвідати офіс з кінця вересня, але дісталися ми до офісу лише 5 грудня. Думаю, в тому, що ми так довго не їхали, була і моя провина, я дуже боялася співбесіди!!!

5 грудня: Приїхали в офіс, а там сидять дуже милі дівчата. Ми сіли до однієї, її звати Марина, почали розмову, обрали програму Plus, але виявилося, що набір на неї вже закритий. Слава Богу, над нами змилостивилися і погодилися мене втиснути в цю програму за умови, що я швидко віддам усі документи. І ось підійшов час до співбесіди... спітніли мої долоні в той момент, але все пройшло добре. Співбесіда не важка, звичайні загальні питання, і ось все!!! Я стала учасником програми! Ура, ура, ура!!!

Оскільки в мене не було закордонного паспорта, я обіцяла принести його до 1 лютого... і ось, ну звісно, як це все зробити вчасно, треба ж десь та й схибити! Я подала документи на оформлення тільки 24 січня, принесла закордонний паспорт лише 25 лютого. Добре, що дівчата увійшли в моє становище і ніякого штрафу не взяли!

Ну що ж, все, що від мене вимагалося, я зробила. У лютому вже і 2-й внесок оплатила, залишилося сидіти і чекати, хто ж мене обере, куди ж я поїду...