Наше містечко змінилося за одну ніч.

На вулицях виросли намети та прилавки. Подекуди на тротуарі розставляють рядами пластикові стільці; з'явилися навіть урни, хоча й без них усе було ідеально чисто. До речі, парадокс, як так — незрозуміло. Усюди розвішані розтяжки та плакати; навіть місцева католицька церква влаштовує обід і набирає з такої нагоди волонтерів. Стадіони перестали бути стадіонами: на них завезли атракціони, каруселі та батути й поставили прямо в центрі, поки що трохи безладно. Те саме сталося зі спортивними майданчиками та полями. Поки що все це порожнє.

З п'ятниці по неділю люди з різних куточків штату Мен намагатимуться вміститися в маленькому Ярмуті на щорічний Clam Fest. Спробуйте створити уявою спецефект, як у «Титаніку», коли палуба корабля «оживає» з теперішнього в минуле. Через тиждень усе це заповниться людьми — і набуде сенсу.

Через тиждень — можете собі уявити? А рівень підготовки нагадує фінал Чемпіонату світу з квідичу.

Спроби з'ясувати причину того, що з усієї країни люди з'їдуться в маленьке містечко, провалилися. Я так зрозуміла, заради власне ярмарку, шопінгу, атракціонів, смачної їжі та за традицією. Подивимося, це обіцяє бути цікавим репортажем.

А на роботі тільки й говорять, що про Clam Fest ще з червня. Очікується небувалий rush і картопля, картопля — схоже, постійно на чотирьох кошиках.

Що ж, buena suerte para todos de nosotros.