Майже місяць ми живемо на півночі штату Нью-Йорк, у містечку Вільямсвіль, що поблизу Баффало. Порожні наші кишені, голодні наші очі, зате голови повні запитань і відповідей.
Спробую розкласти все по поличках.
- Про мову.
Перше правило життя в Америці: ви нічого не будете розуміти як мінімум тиждень.
Друге правило життя в Америці: ви АБСОЛЮТНО НІЧОГО ДО ПАНІЧНИХ НАПАДІВ не будете розуміти як мінімум тиждень.
Це не тільки про мову.
Мова — не просто англійська, а англійська без усіх вдовбаних у голову правил фонетики та граматики. Мова спрощена аж до того, що не змінюється порядок слів у питальних реченнях, опис усіх можливих дій зводиться до коротких складнопідрядних форм. Це тільки здається, що простіше. Ні.
На замітку: перед поїздкою освіжіть у пам'яті словник американізмів. Різняться і самі слова, і їхня вимова — великий шанс, що вас не зрозуміють просто тому, що ви слово незвично вимовляєте. Або взагалі підібрали не те.
Граматика — не головна біда. Американці, як правило, говорять чітко і повільно. Мої проблеми почалися у великому місті (а саме — Нью-Йорку), коли при комунікації доводилося щоразу продиратися крізь усілякі жахливі акценти.
Але варто звикнути до нюансів «американішу» і самого звучання англійської мови у повсякденному спілкуванні — заради неймовірно кайфового атракціону, — зрозуміти випадково почутий на вулиці шматок чужого діалогу, і вже запізніло намагатися збагнути, російською чи англійською він прозвучав. Це круто.
