І ось ми наближаємося до Чикаго. Відразу відчуваєш щось нове, незвичайне і велике. Про наближення до великого міста можна свідчити за шириною доріг і комунікацій, що ведуть у центр. Так ось, в'їжджаючи в Чикаго, дорога стає настільки широкою, що не завжди встигаєш перелаштуватися до потрібного тобі виходу, і потім доводиться намотувати зайві милі. Хайвеї зливаються, розходяться і перетинаються просто як вулиці. Ще я чув, що в Чикаго, та й в Іллінойсі в цілому, найпростіше в штатах отримати водійські права. Це відчувається відразу, тут же, на дорозі. Водії настільки екстремально і сміливо водять, що згадуєш добрий радянський жарт про першочерговість машини або прав.
Чикаго величезний. Коли тільки в'їжджаєш у нього, відразу чекаєш того моменту, коли вже побачиш даунтаун з хмарочосами, але минає година, півтори, дві, а їх все не видно. У районі Чикаго найбільша у світі агломерація після Нью-Йорка. Тож наберіться терпіння.
Чикаго горів наприкінці 19 століття, і потім був відбудований заново з нуля. Це відчувається в досить лінійному плануванні і вдалому розташуванні об'єктів. Вулиці широкі, будинки високі і відмінно гармоніюють один з одним, на відміну від Нью-Йорка. Тут можна побачити такі шедеври висотної архітектури, що весь Мангеттен здається чимось провінційним і звичайним, простим і не видатним. Тут же і найвища будівля штатів - Sears Tower. Щоправда, цього року її перейменували на щось нове, але в серцях місцевих і туристів з усього світу вона як і раніше Sears!
Чикаго надзвичайно чисте. Немає противного сміттєвого запаху, який не покидає тебе в Нью-Йорку. Багато скверів, фонтанів, площ. Дух захоплює, коли виходиш на набережну річки і бачиш ці громадини ще тих, перших хмарочосів початку століття, які оточили її з усіх боків. Все-таки раніше будівлі будували з душею, наділяли їх декором, а зараз все зводиться до мінімалізму скла і бетону.
Окремої статті заслуговує набережна озера Мічиган. Величезна паркова смуга, що простягнулася вздовж міста, з пішохідними доріжками, садовими ансамблями, місцями для занять спортом і виставкою такої улюбленої американцями абстрактної скульптури. Тут же Navy Pier - довгий пірс, що йде вглиб озера, який за сумісництвом є епіцентром сімейних розваг. Тут же невеликі, але дуже затишні пляжі зі справжнім дрібним білим річковим піском. Вода напрочуд тепла, дуже тепла, що навіть не відчуваєш різниці температур, коли занурюєшся в неї.
Коли опускається ніч, Чикаго стає ще досконалішим. Все це феєричне диво висотної архітектури починає світитися і підсвічуватися, а в самому центрі, в районі Лупа, запалюються вогні знаменитих театрів і мюзиклів. Чикаго взагалі дуже культурне місто. Ніде в штатах не зустрічав я стільки вивісок і оголошень, що запрошують обивателів на культурні вечори, класичні концерти, театральні прем'єри. Навіть люди, прості перехожі виглядають серйознішими і інтелігентнішими.
Шкода залишати це місто так скоро. Якщо мені випаде шанс рвонути в штати ще раз, то точкою призначення буде саме Чикаго!
