Мій головний життєвий девіз «не панікувати» зараз не працює. Все відключилося. Залишилися тільки я і посольство. Все ближче, через три дні я дізнаюся: так чи ні. Документи ще не зібрані до купи, думки теж. Намагаюся знайти якісь підказки в Інтернеті, ніби це Форт Боярд, а я Паспарту. В голові чомусь тільки негативний результат, я уявляю, як мені кажуть «НІ!». Це може статися через мову (вона може засунутися від страху не в те місце) або через іноземну мову, вона теж може випаруватися і я буду лише безглуздо жестикулювати. Хочеться благати Всевишнього, впасти ниць перед послом, та що завгодно, аби тільки дали!