Прокинувся я в хостелі Челсі - жах. Пишу за спогадами майже місячної давнини - але тоді я був просто як скажений кошеня - то туди, то сюди тикався, невиспаний, не помитий як слід і втомлений як собака після рейду в упряжці на північний полюс. Знайшов вайфай - знайшов житло - виявилося, один хлопець набирає руммейтів у студію - Західний Гарлем - Морнігсайд, поруч із Колумбійським університетом. Ну, думаю, що робити - поговоривши з цим бразером (звуть його, до речі, Сєрьога) добрі пів години, я рвонув у Гарлем - і що я бачу - райські умови, всього за $2000 на місяць. Коротше, трохи поговоривши з Сєрьогою, ми придумали дуже адекватну систему оплати - 2000 на місяць це виходить 66.66 на день, і потім цю суму ділимо на кількість мешканців. Оскільки планувалося 6 осіб - планована квартплата становила 11.11, що для Мангеттена дуже і дуже непогано. І навіть у той момент, коли нас було всього двоє, я платив лише 33.33 - стільки ж, скільки в хостелі, але з кращими умовами. Чортзна-що, як же все нудно з цими цифрами. Ну до біса, через день до нас в'їхав ще руммейт - Вова, ще через день приїхала Ірина, далі приїхав Антон і Паша. Всі вони чудові люди, але зі своїми, кхм, особливостями.
Ну це все нецікаво, ось що цікаво було - похід на нічний Таймс-Сквер. Чорт його, тисячі разів про це розповідали мені, і все одно це було мегакруто побачити самому. Натовпи народу, велика кількість реклами, лімузини, спорткари, поліція, тікетс, кутові будівлі "праскою", тікетс.. до біса всі ці перерахування, це треба бачити самому - приїжджайте і дивіться!
Так, що ще цікавого було.. Та багато всього, але треба все по порядку.. Отже, пару слів про роботу в Нью-Йорку. Цього літа тут роботи так мало, що можна вважати, що її немає взагалі. На крейглісті весь час щось ліве пропонують на кшталт платного навчання на охоронця, та й ресторани не особливо охоче набирають - я особисто обійшов десь півтори сотні кафе і ресторанів, залишав резюме на басбоя, заповнював аплікейшени, розмовляв з менеджерами - і завжди відмова. Але треба сказати, американці народ ввічливий і доброзичливий - і я взагалі не очікував, але мені майже завжди кажуть гуд лак, на мою думку, це як співчуття, мовляв, без божого втручання тобі роботи не знайти ніяк.
Ну нічого, сьогодні ось співбесідувався (на мою думку невдало, хоч сказав мені менеджер, що я підходжу і він буде мене рекомендувати, але разом зі мною співбесідувалися ще Сєрьога і Антон, їм він сказав рівно те саме, продовжимо пошуки), ще ось знайомий дзвонив, говорив, що є невеликий шанс на завод влаштуватися. Думаю, це все не вигорить, завтра піду знову по ресторанах у басбої проситися. Знову залишилася тисяча нерозказаних історій.
