Отже, до вильоту залишилися лічені дні, а в мене тут остаточно все розвалилося. Джоб-оффер, наданий мені агентством, 100% підроблений (тут треба сказати, що usuf тут ні до чого, а в місцевому агентстві мені стверджували, що до цього роботодавця минулого року в них їздили студенти). Почали шукати мені нову роботу, але нічого вони не знайдуть, завтра виб'ю з них 200 баксів. Далі багато цензури. Отже, їду в Америку без роботи, без житла, та й взагалі моральний стан такий, ніби кувалдою прибили. Сиджу, підбираю хостел (знав би раніше, що таке станеться, забронював би раніше). Отже, назва блогу поки що починає себе виправдовувати... Але в результаті так і не виправдає ;)

Підсумок: Я розлючений, готовий пробити стіну голими руками і взагалі хочеться задушити цих людей. Буду пробиватися вперед — добре, хоч тут усе розкопав, а то в НЙ було б гірше. В універі майже закінчив з усіма справами — і в Америку, хоч тушкою, хоч опудалом.

Ех, де наша не пропадала!

Поки писав цю замітку — дізнався, що пару годин тому в моєму місті стався теракт. Дуже невесело.