О 3:00 задзвонив будильник, спочатку я не хотіла вставати, але за частки секунди я усвідомила важливість саме цього дзвінка.... Сьогодні я вирушаю в самостійну запаморочливу подорож... У мрію мільйонів, в Америку.... Ми з батьками востаннє цього літа снідаємо.... Дорога мама розчулилася, на столі виключно мої улюблені страви)))) через пів години справжнього задоволення я з батьками та парочкою близьких друзів вирушаю в аеропорт. Телефон уже розривається, мої друзі панікують з приводу моєї відсутності - я ж у цей час розглядаю свій скарб - своє рідне місто.

Аеропорт. Перша почута звістка - якісь неполадки з нашою відправкою в Закордонну Мрію.... Друга, в принципі, все на місці - тож наші координатори зараз з усім розберуться....

6:00, уффф все ж ми сіли, і..... Літак злітає..... Ах це неймовірне відчуття - перший рубікон пройдено - Австрія, Відень, зустрічай нас.

Аеропорт. Відень. Неймовірно красиве видовище відкрила нам нічна Відень, наповнена тисячами вогнів... Яскраво-червона фірмова форма стюардес дуже швидко врізалася нам у пам'ять)))) ах так забула поділитися - нас же попередили про один нюанс))) чекати нам у Відні нашого літака до Великого Яблука 24 години... Оскільки нас, горе-мандрівників, нарахувалося 56 осіб - нам було дуже весело))) ми вирішили залишити собі шикарні враження навіть від такої ситуації))) - спочатку головнокомандувачі нашого міні-загону з честю (довго не відступали) і більше англійською та мовою жестів вибили нам подушки та ковдри), потім влаштували ціле шоу для представників різних країн та національностей, що перебували з нами в залі очікування - спочатку один наш віртуоз виконав кілька десятків кюїв на національному інструменті, парочка записів потім відшукалася в Ютюбі) потім ми влаштували міні флешмоб - відвідали кафетерій аеропорту, де здається всі збожеволіли від нашого виконання цього проєкту))) ах так Зв'язок Актив Амман болсин - додзвонилися до рідних та й вони нам дзвонили - їм краще дзвінок ззовні значно дешевше!