Збираючи по шматочках уламки спогадів, намагаєшся вкласти їх у загальну мозаїку, акуратно вмістити там кожну деталь і дбайливо зберігати її як скарб до кінця своїх днів. Але як би я не намагалася привести свої спогади до спільного знаменника, на жаль, мені це не вдається. Занадто вона була різною, суперечливою, сумбурною, моя Америка. В окремі моменти Земля йшла з-під ніг, і здавалося, що життя висить на волосині... А бувало, що один єдиний день за питомою вагою щастя в ньому був дорожчим за ціле життя.

Моя Америка — це коктейль із яскравих образів, глибоких переживань, неземних почуттів. Його рецепт я досі так і не змогла до кінця розгадати, а небезпечний терпкий смак так і залишився назавжди на моїх губах.

Я вирішила розповісти лише про найзначущі та найдорожчі мені моменти, про ті враження, які, як татуювання, ніколи не зітруться з ніжної шкіри моєї душі.