На годиннику 12:30. Горло болить, з носа тече. Так, схоже, все-таки серйозно, доведеться знову лікуватися. Знайшов тут морську сіль, буду нею полоскати. Але, так чи інакше, треба йти на роботу. Мексиканці — народ цікавий. Хоча й торкаються свого паху кожні 2 хвилини, хоча й найсмішніший «прикол» у них — схопити один одного за пісюн (вибачте, дівчата), все-таки вони хороші хлопці. Ось російську мову захотіли вивчати! На самому початку все йшло безневинно — спасибо, доска, обезьяна. Але потім почалося — піська, пі*ор, *опа і все в цьому дусі. Навіть слово «извини» вони розбили на 3 частини — из, ви, ні (тобто «из» самого низу він дістає «ви» і дає тобі «ні»). Чи засуджую я їх? Напевно, ні. Всі ми різні, у всіх різні інтереси, жарти, теми для обговорень. Зрештою, на нас впливає і середовище, в якому ми живемо, і люди, що нас оточують, і становище, в якому ми перебуваємо. Не можна вимагати від безхатька міркувань про Пікассо, жартів про грецький стиль і думки про Індіру Ганді. Так само і тут. Головне — намагатися не «розчинитися» в цьому середовищі (як земський лікар у А.П. Чехова, не пам'ятаю з якого оповідання, коли він із «живої» людини перетворився через пару років на «мертву» істоту).

Цікаво було подивитися і як наш менеджер зобразив Helber-а — спершу він намалював 2 овали поруч, я не розумів, що це. Потім маленькі ніжки і голову під овалом. І в підсумку маленькі ручки, що тримають ці 2 овали. Для тих, хто не зрозумів, 2 овали — 2 сідниці, що символізують, що Helber їх підставляє всім. Ось такі у нас менеджери: одного ледь не судили за домагання, 2 інших — чудові хлопці, але теж бувають заскоки. Але, як сказано в статуті, «пункт 1: командир завжди правий; пункт 2: якщо сумніваєшся в правильності дій або рішень командира, дивись пункт 1».