Ніч. 00:57

Хочеться кричати на все горло, кинути в далечінь щось важке і звернути комусь шию!

Але не можна. А чому? А навіщо? А що, полегшає? Та по ідеї... Але це треба робити, поки ніхто не бачить. Я бачу, що всі нервують через майбутню поїздку, але нехай думають, що я спокійна і впевнена в усьому. Може, хоча б це їх заспокоїть, ну... мене б заспокоїло.

Ні, все буде добре! Я в це вірю! Нехай не відразу, а потім, але буде саме так, як я захочу! (:

Ранок. 10:25

Лягла о пів на третю, прокинулася о 10-й. Прочитала Вовину смску про початок їхньої реєстрації, яку вони, мабуть, почали о 03:51.

Листа про їхню пересадку в Римі не прийшло. Бере легкий мандраж, лізуть абсолютно дурні думки, нудить і сльозяться очі. Що це?? Такого почуття я ще ніколи не відчувала, воно мені не знайоме і я не знаю, що з ним робити! Але, здається, воно називається Страхом.

Сьогодні будь-який безглуздий випадок зможе мене збити з тоненької ниточки позитивного настрою. А бабусині сльози і переживання через майбутнє вже вплинули на мене, і тепер головне — триматися.

Дата 10 травня, 0:57