Як я вже згадував раніше, ми вирішили одразу купувати машину. Грошей у нас з братом не було, але зате вони були у Насті, однієї з дівчат, з якими ми думали робити «бізнес». Оскільки Настя приїхала на місяць раніше за нас, то встигла накопичити вже деяку суму грошей, яких вистачало на покупку автомобіля. І Настя з радістю погодилася заплатити повну вартість машини, оскільки вона повинна була служити спільним цілям і, відповідно, для подорожі до Каліфорнії наприкінці літа.

На мій погляд, в Америці найкраще купувати машину з рук на сайті craiglist.org. Такий сайт є в кожному, навіть найменшому містечку, і там люди викладають речі на продаж. Наприклад, у нас він називався outerbanks.craiglist.org.

Але оскільки один з Настіних коворкерів, Вова з України, якраз продавав автомобіль Mazda 626 95-го року за цілком прийнятною ціною – 800 доларів – ми вирішили купити у нього. Отже, ми подзвонили Вові і домовилися про зустріч наступного дня. Подивилися машину і вирішили брати її. За словами Вови, ми її без проблем зареєструємо, і будемо кататися собі. Ну ми і повірили – думали, що там, Америка. Не те щоб я не думав, що зареєструвати її буде важко, ну щоб так. Мається на увазі, якщо взагалі нічого не знати про реєстрацію машин в США. Це зараз я знаю, як зробити це за 1 день з моменту покупки. Тоді ми не знали нічого і почали робити все «навпомацки».

Коли ви там купуєте машину, то колишній власник повинен вам вручити title на неї, щось на зразок нашого техпаспорта, і зняти свої номери. Ви повинні з цим тайтлом поїхати в DMV (Division of Motor Vehicles), попередньо вписавши туди своє ім'я, як людини, яка купила цю машину.

Отже, відразу ж після покупки зібралися всією компанією в 4 людини і поїхали на цій машині (без жодних номерів звичайно) в Manteo, де був розташований найближчий DMV, місце, де в Америці реєструють машини.

І, звичайно, по дорозі нас зупинили перші наші копи за літо. За кермом був брат, оскільки у нього одного були хоч якісь права, і він їздив краще за всіх. Ну, значить, під'їжджає коп ззаду, зупиняє, виходить з машини і йде до нас. Ну, я думаю, теж вийду до нього, що там, другий раз в Америці, зараз поговорю з ним. Як тільки я вийшов з машини, він відразу схопився за зброю, і каже мені «Негайно поверніться в машину і чекайте поки я до вас підійду». Я кажу «Ок, не треба так нервувати». Він підійшов і пояснив мені, що не можна виходити з машини поки тебе про це коп сам не попросить. Я кажу, ок, мовляв, не знав. Він відразу нам питання, куди це ми без номерів їдемо і де тачку взяли. Пояснили, що тільки що купили. Повірив нам коп – виписав warning ticket, щось на зразок попередження і відпустив. Ну, ми і поїхали собі далі.

Чомусь в Manteo DMV було розміщено в аптеці. Не знаю, може так має бути.:)

Ну та й годі – приїхали ми в DMV і кажемо жінці, яка там була, що, мовляв, так і так, хочемо зареєструвати машину. Вона каже «Ок, давайте ID або Driver License штату North Carolina». А у нас ні того, ні іншого немає. Вона каже: «Ну коли буде, тоді і приходьте машину реєструвати, відповідно тоді і номери отримаєте». Ну, поїхали ми в інший заклад, який називається «Driver's License Office», щоб зробити ID. Про права в той момент я навіть не мріяв, оскільки навіть українських у мене ніколи не було. Того дня я подав документи на ID і дізнався, що його треба чекати 2 тижні. Капець. 2 тижні не їздити на машині. Як це було тоді прикро, бачити машину, що стоїть у дворі, і не їздити на ній... Повністю ми зареєстрували машину через місяць, але про це далі.