Зранку їдемо з передмістя в центр Маямі, симпатично, в самому Маямі купатися не дуже, купаються в Маямі-Біч. Зате тут 4-рівневі розв'язки, шикарні готелі та смачна їжа!!) Приїжджаємо в місцевий центральний парк (проїжджали, до речі, крутезні люкс-райони неподалік, з каналами, всією фігнею, буде час - заїдьте).

Гуляємо. Зелено, рівненько, але щось гнітить. І це щось - спрага купатися, яка наштовхується на місцеві тверді непривабливі камені і хоче терміново десь втамуватися. Раптом око лягає на шикарний готель з купою яхт неподалік. Їдемо туди, виявляється, що це не готель, а квартирний будинок, і що пускають туди тільки за дзвінком господарям. Розвертаємося їхати, але раптом, чисто жартома, вдаємо, що дзвонимо, кажемо охороні, що нас пустили - шлагбаум відкривається, на облізлому Фордику в'їжджаємо)

Тут і справді кльово, офіціанти всюди, все таке, халявні напої, шикарні судна, але, що прикро, пляжу так і немає. Розчаровуємося і їдемо скоріше на коралові рифи, про які читали, що начебто можна пірнати з трубкою, маскою і собою.) Думаємо "корали, напевно, фігня, але хоч поплаваємо". Їдемо години 3, час підтискає, ще неждані маямійські затори і ремонти доріг.

Загалом, не дуже задоволені, під кінець приїжджаємо в John Pennenkamp State Park. І що ж ви думаєте?? Виявляється, останній на сьогодні кораблик пішов 10 хвилин тому!! От дідько! День вбито! До Маямі назад години 3, так що півдня просто коту під хвіст (кораблю під кіль і т.п.) - вже 5 вечора!! Раптом згадуємо, що бачили тут хатину неподалік, на якій було написано заповітне snorkelling (пірнання з трубкою). Їдемо туди, і, о диво!! 2 алкоголіки погоджуються взяти нас до себе на затишний борт і покатати за якихось $30. як потім з'ясувалося, за це і пари сотень не шкода.))

Зібралося нас там таких чоловік 15. Взяли такелаж і поїхали.

ОООО, корали - ЦЕ БОЖЕСТВЕННО КРУТО!!!!! Плюхаєшся в теплу воду, а вони під тобою так близько, що іноді чіпляєш животом!!! зелені, сині і всякі різні. В інших місцях глибина метрів 10, дно то поцятковане каньйонами, то гладке, як блюдце, з плавними хвилями на піску. Ще там спеціально затоплені старі судна, що лежать на дні, як в якій-небудь історії про піратів. Є статуя Христа на дні метрів 6 заввишки, що дивиться точно на схід, звідки прийшли перші європейці. Понтово вважається доторкнутися до її простягнутої по-ленінськи руки.

Але головне - там є риби!!! Жовто-чорні, як білайн, зелені, сині, маленькі, великі, маленькі, що стають великими (як 2-метрова мурена, що випливла казна-звідки) і великі, що стають маленькими, як якась надувна фігня. Найдрібніші чіпляються за плавки і чогось хочуть, тоді як великі обдаровують тебе лише ударом хвоста метрах в 3-х осторонь. Просто годину плавай де хочеш і витріщайся у воду. Сонячні промені пробивають воду, відірватися неможливо, яке там купатися!! ДИВИИИ - лунає то тут, то там. АААА!! І іноді вода здригається бульбашками - хтось кричить у воду від захвату)))

Через годину дзвонить дзвін. Ні по кому, просто пора на борт. Вилазимо. Ласти натерли жахливо, рот обпікає сіллю і сонцем. Катер розганяється і вітер б'є в обличчя, бризкаючи краплями солоного океану. Чогось не вистачає?) Ах, та ось же, капітан розносить часточки свіжого місцевого апельсина. Розвалившись на білосніжному, що погойдується на хвилях, носі, час від часу перезираємося.

Небо синіє над головою, від сонця мружаться очі, хмари, що клубочаться, повільно перевертаються з боку на бік. Вітер розвіває волосся і просолює шкіру. Відвертаєшся і дивишся на лінію горизонту, впиваючись океаном. Знайомий запах. Або незнайомий. Ні, знайомий. Так пахне свобода...