Проїхавши через резервацію Навахо, яка за рівнем байдужості до всього нагадувала рідну державу, і переночувавши в наметі, ми зустрілися з Поліною, Машею та Дашею, з якими мали продовжувати подорож. Вони прибули, провівши перед цим пару днів у Вегасі, а тепер перед нами лежав Гранд-Каньйон. Точніше, як лежав. Не впевнений точно, в якій позі він перебував, але він був тут і ми були тут, от як обом того дня пощастило!
Описувати його навіть не буду заморочуватися. Сосни на краях, річка внизу, а все інше - як хочете, так і називайте. Таких слів, думаю, у відомих мовах ще немає. Хоча, напевно, варто ввести. Наприклад, слово, яке означає "Як у Гранд-Каньйоні побував!" або "Ну це вам не Гранд-Каньйон" - рідко будуть використовуватися, зате всім буде зрозуміло, про що ви))
На Каньйон можна дивитися з Півночі (North Rim) і з Півдня (South Rim). Відстань між двома пунктами - годин 7 їзди, не менше, оскільки потрібно об'їхати весь каньйон, а це кілометрів 300. Вирішуємо подивитися з півдня (містечко Grand Canyon Village), оскільки тут найбільше всього і, кажуть, краєвиди кращі. У самому Каньйоні, як і в будь-якому іншому національному парку, є дорога, якою можна їздити, щоб дивитися на все це неподобство. Але тут вона чомусь для простих смертних доступна не скрізь і тільки посвячені в таємниці стародавнього мистецтва водії автобусів можуть завезти вас у певні місця.
Варто проїхати на такому автобусі по дорозі ліворуч до Hermits Rest, по дорозі виходити на всіх оглядових майданчиках необов'язково, але на Maricopa Point, Mohave point, Pima point і Powell point треба б. Хоча, вибирайте, звісно, на свій смак - все круто буде. Також на Bright Angel Lodge, звідки цей автобус відходить, можна спуститися в Каньйон і погуляти пішими стежками. Щоправда, піде на це годин 4 як пити дати, а пити і так бажано буде давати і брати в максимальних кількостях, тому що тут скрізь написано, що треба поглинати не менше 4 літрів води на день. А написам незрозумілою мовою треба вірити.)
На вході також видадуть карту парку, тому не хвилюйтеся, не заблукаєте) До речі, автобуси на ній теж є) Але як завжди, спочатку заходимо у Visitor Center, отримуємо розвіддані і вже потім діємо, відповідно до обстановки. Каньйон різний, тому, якщо є час, досліджуйте його, поки не набридне, але в будь-якому випадку залиште вечір на описане нижче.
Після споглядання парку і охання з приводу, як же так могло вийти, ну нічого ж собі, ось природа дійшла (і так далі), можна спробувати ось таку штуковину. За 10 км від парку є аеродром, з якого літають літаки і вертольоти над Гранд-Каньйоном. Так, 1,5-годинний політ над усім парком на літаку обійдеться вам у $80. Якщо порівнювати з краєвидами з землі - краще не порівнювати. Різні речі) Варто вибрати час початку польоту - годин 5:30-6:00 вечора, тоді потрапите на сонце, що заходить, а воно в цих місцях - взагалі величина абсолютна, велика константа, на якій все тримається.)
Пишу так сухо, тому що навіть не знаю, що сказати. На фотку дивишся і думаєш, що словами все тільки зіпсуєш. Він крутий, загалом.)
Після заходу сонця прямуємо до Лас-Вегаса. Після пари годин шляху раптом виїжджаємо до якогось КПП. Нас перевірить вояка, через 100 м ще один, потім ще. Починаємо підозрювати, що заїхали на якусь секретну базу, і нас зараз тут кааак схоплять і каааак повернуть назад!
Але ні, це просто система охорони Дамби Гувера. Вона підсвічена з усіх боків, все круто. Величезні бетонні вежі стирчать з озера, ось тільки води в ньому чомусь майже немає. Видно, не сезон, думаємо ми і їдемо далі, встигнувши загальмувати рух прямо на її середині, де скрізь знаки "зупинка категорично заборонена", щоб вийти і пофоткатися)))
