У готелі дали day off, оскільки багато гостей приїхали напередодні і не потребували сервісу! До 11 години моя лінива дупа злізла з другого ярусу ліжка. Я досі не отримала свій Social Security number, тому перевіряти пошту вранці для мене - звична справа. Вдома в цей час уже нікого немає (крім Соні, чия лінива дупа все ще лежала). У піжамі і з напівзакритими очима я відкрила двері, визирнула на поріг і... скрикнула!!!

Господиня апартаментів, Тріш, прийшла, щоб перевірити пошту! Господи! Я так злякалася! До чого незручна ситуація! Пояснити, що сталося англійською, мені не вдалося. Та я б і не сказала, бо спросоння і з переляку!

Тріш попередила нас, що ось-ось піде дощ. Показала мені прогноз погоди на її смартфоні. Температури у Фаренгейтах знову не сказали мені ні про що).

Лист із податкової мені не прийшов. Зібралися на пляж, але тут справді пішла злива! Тож туління відпочинок затягнувся. Ми снідали, сиділи в інтернеті. Не найбільш підходяще заняття для Америки? Так, але іноді хочеться, щоб усі залишили тебе в спокої. Особисто я писала блог і отримувала від цього реальне задоволення! Як добре вміти отримувати задоволення від життя, що б ти не робив (активно вчимося цьому!)

Дощ пройшов, і ми пішли гуляти. Напевно, вперше я відчула себе тут настільки відпочиваючою людиною. У планах було зайти в книжковий магазин, тут є кілька цікавих крамниць, де навіть атмосфера спонукає до насолоди книгами! Зайти в магазин «Dollar store» на бордвоку. Щось на зразок нашого fix price.

Одяглися по-пляжному, дивилися сувеніри. Знайшли магазинчик різдвяних подарунків, як не дивно, у ньому повно відвідувачів! Я з'їла піцу, поспостерігала за чайками, пригледіла собі пляжну сумку! Загалом, насолоджувалася життям! Вперше вивчала набережну не на предмет робочих позицій, а на предмет покупок!

За другим парком атракціонів повернули на пляж. Океан губився в серпанку, ми йшли крізь пару. Від бордвоку до води метрів 100 піщаного пляжу. Дощ зробив цілі озера, і під сонцем, що визирнуло, вони активно випаровувалися. Жити на узбережжі круто!

Скупалися, позасмагали, позаймалися, навіть дійшли до спортивного майданчика. Соня підтягується як справжня спортсменка, щоб не втратити форму, а я качаю прес і розтягую спину для себе. Спортивний майданчик на atlantic ave, навпроти Wildwood Convectional Center, приблизно на перетині з Davise ave. Там же є майданчик для дітей, супер крутий, з м'яким асфальтом, у нашому дитинстві такого не було, були садна і шрами на колінах! І є досі).

На шляху назад пройшли повз алею пам'яті. Хрести, імена, коротка інформація і американський прапор. Тільки на відміну від наших алей героїв, тут все дуже крихітно і акуратно. Без зайвого пафосу.

У книжковий ми не потрапили, але обов'язково зробимо це, і я розповім, що ж у ньому незвичайного! (За переказами минулорічників там magic).

Вечір я працювала в ресторані, все пройшло добре. Завтра День Незалежності в США, щось буде.