Ми поїхали до того самого Harbor View Restaurant & Bar. Соні порадили шукати там другу роботу на вечір. Все-таки її бізнес із мильними бульбашками не дуже прибутковий. Цей ресторан знаходиться по дорозі до Кейп-Мей, між двома містами. Дорога проходить трасою Ocean Drive. Ми подивилися на карті, що потрібно проїхати три мости, а потім одразу ліворуч. Коли тільки виїхали за межі WW, одразу відчули себе на відпочинку! Так класно, ніби ми вже подорожуємо! Здорово відкривати для себе нові місця! Щоправда, дорога не пристосована для велосипедистів, ми їхали обережно вузьким узбіччям. Мости виявилися ну просто дуууже вузькими. Рівно одна смуга для машини, ні вліво, ні вправо. Пропустили кілька водіїв і ризикнули. Машини позаду повзли як черепахи за нами. Гірше було на другому мосту, він (як я потім дізналася) розвідний. Тобто велика гірка. Забиратися на нього важко, тягли велосипеди на собі))) повільно, і відповідно стримували весь рух. Тож не вдалося насолодитися сповна гарним краєвидом. Цей міст платний для машин. Круто було летіти з нього вниз, не крутячи педалі! Насправді, WW і CM оточують озера, там, де немає океану. Тому мостів справді багато. Всі ці озера – пристані для величезної кількості яхт. Можна кататися, брати напрокат! Ресторан знаходиться якраз на березі. Це свого роду пристань. Здається, відвідувачі можуть приїжджати на своїй яхті, паркувати її та насолоджуватися сніданком, обідом чи вечерею!
Ми одразу примітили help wanted, що вже нас дуже порадувало. Хостес покликала менеджера Irene. Перше питання, чи є у нас SSN, без нього вона нікого не наймає. Що ж, суворо, але так надійніше і для нас. Irene взяла Соню на позицію Line Cook на ранок! 6 днів на тиждень, із суворим розкладом! Дуже-дуже добре! Щоправда, Соні доведеться піти з готелю. Але це, безумовно, того варте! Звільнилися о 4 годині.
А чи не рвонути нам у Cape-May? Ніби давно хочемо, а все не було нагоди. Той факт, що о 6 я починаю працювати в самому-самому кінці WW, мене тільки підзадорив. Їхали десь 20 хвилин. Ще один великий міст, і ми майже біля мети. Подекуди доводилося використовувати ПДР, перелаштовуючись на поворотах у потрібний нам ряд.
Насправді ми побачили лише одну частину міста. Але вона нас вразила! Так чисто, красиво, тихо. Найдивовижніше – дерева! Тут їх стільки! Ось я сиджу зараз на своїй авеню, пишу блог, подивилася навколо – жодного дерева! У CM же їх так багато! А машин майже немає. Сміливо їздили посередині проїжджої частини, розверталися куди і як нам хотілося! Повсюди дуже красиві, доглянуті будинки, газончики – справжня американська провінція! Таке враження, що наш WW застряг у міжчасовому просторі. На Ocean ave круті сучасні готелі, всі ж інші будівлі в глибинці старенькі, без ремонту. Кому він потрібен, взимку в них жити не можна, та й нікому. А влітку студенти та нелегали раді дешевим апартаментам! Одразу захотілося жити в цьому затишному містечку, просто душа радіє! Після Ocean drive ми повертали тільки ліворуч, щоб не заблукати, і швиденько кругом об'їхати прибережну частину. Насправді, коли підійшов час повертатися, ми зрозуміли, як далеко заїхали! Навіть заблукали, я б сказала! Зробили не коло, а величезну петлю! О 5.10 тільки виїхали на Ocean drive. Мій бідний велосипед, я витискала з нього неможливе! А якщо врахувати, яка стояла спека, то і з себе теж!!! Дорога була дуже важкою, педалі я крутила, не перестаючи, а на тих двох високих мостах думала, що покочуся вниз! Зате о 5.35 вже зайшла додому. Ноги не ходили!!! А ще летіти на роботу! Не знаю, як я це зробила!
Взагалі, наприкінці літа я буду або ненавидіти велосипед, або не зможу без нього жити! У результаті до CM, по ньому і назад - 30 км, і ще до роботи 4,5!
